Піренофороз пшениці

Перші ознаки проявляються у вигляді дрібних коричневих крапок, навколо яких з'являється зона хлорозу — жовтий ореол.

З часом ці плями збільшуються, набуваючи овальної або видовженої форми, що характерно для даного захворювання.

На прогресуючих стадіях плями зливаються, охоплюючи велику площу листкової пластинки, що призводить до її повного відмирання.

У вологу погоду на уражених ділянках може бути помітний слабкий наліт сірого або оливкового кольору, що є спороношенням гриба.

Хвороба зазвичай розвивається від нижніх листків до верхніх, проте за сприятливих умов може вражати прапорцевий листок і колос.

Збудником хвороби є сумчастий гриб Pyrenophora tritici-repentis, який має конідіальну стадію Drechslera tritici-repentis.

Цей мікроорганізм є некротрофом, що отримує поживні речовини з відмерлих тканин рослини, виділяючи специфічні фітотоксини.

Гриб зимує у вигляді псевдотеціїв на рослинних рештках, що залишилися на поверхні ґрунту або у верхньому шарі землі.

Первинне зараження навесні відбувається за допомогою аскоспор, які поширюються вітром на сходи зернових культур.

Подальше поширення інфекції в посівах забезпечується конідіями, які утворюються на плямах ураженого листя протягом усього вегетаційного сезону.

Розвиток патогену стимулюється тривалими опадами, туманами та високою вологістю повітря понад 85%.

Оптимальний температурний режим для розвитку хвороби становить від +18 до +28 °C.

Використання технологій обробітку ґрунту без перевертання пласта (No-Till) сприяє накопиченню інфекції на рослинних рештках.

Часті роси сприяють накопиченню вологи на листі, що необхідно для проростання конідій та інфікування тканин рослини.

Густі посіви, які погано провітрюються, створюють мікроклімат, ідеальний для стрімкого поширення хвороби.

Піренофороз призводить до значного зменшення площі фотосинтезу, що безпосередньо впливає на накопичення органічних речовин у зерні.

Недобір урожаю при епіфітотійному розвитку може перевищувати 30-40% залежно від стійкості сорту та погодних умов.

Зерно з уражених рослин часто має низьку натуру, що суттєво знижує його якісні показники та ринкову вартість.

Пригнічення рослин хворобою знижує їхню стійкість до інших несприятливих факторів, таких як посуха або залягання посівів.

Ураження верхніх ярусів листя та колоса призводить до критичного зниження маси 1000 зерен, що є ключовим показником продуктивності.

Дотримання сівозміни з поверненням пшениці на поле не раніше ніж через два роки є основою фітосанітарного контролю.

Якісна заробка пожнивних решток у ґрунт допомагає прискорити їх розкладання та загибель спор гриба.

Використання системних фунгіцидів під час вегетації дозволяє ефективно зупинити розвиток хвороби на початкових етапах.

Вибір стійких сортів дозволяє зменшити інтенсивність розвитку піренофорозу навіть у сприятливі для нього роки.

Контроль бур'янів, які можуть виступати резерваторами інфекції, є важливим етапом захисту посівів від повторного зараження.