Піренофороз злакових

Перші ознаки ураження стають помітними на нижніх листках у вигляді дрібних плям, що поступово набувають бурого кольору.

Навколо некротичних плям спостерігається зона хлорозу, що виникає внаслідок впливу токсичних речовин гриба на рослину.

У вологу погоду плями можуть вкриватися оливково-сірим нальотом, де інтенсивно утворюються нові спори для подальшого розмноження.

З часом уражені ділянки збільшуються, призводячи до повного засихання листкової пластини та зниження активності рослини.

• Бурі плями неправильної форми.
• Скручування та передчасне відмирання листків.
• Наявність сірого нальоту спороношення.
• Загальне пригнічення росту стебла.

Збудником захворювання є гриб Pyrenophora fugax (анаморфа Drechslera fugax), який належить до небезпечних патогенів зернових культур.

Інфекція зберігається на пожнивних рештках у вигляді грибниці та конідій, які залишаються життєздатними в умовах зими.

Гриб розвивається в тканинах рослини, виділяючи токсини, які руйнують клітинні мембрани та спричиняють утворення некротичних плям.

Поширення патогену в посівах відбувається за допомогою повітряних потоків, якими конідії переносяться на значні відстані.

Насіння, що було зібране з уражених посівів, також може стати джерелом первинного зараження на наступний рік.

Розвитку хвороби сприяє тепла погода з частими опадами або наявністю тривалої ранкової роси, що забезпечує необхідну вологість.

Температурний режим у межах +20...+25°C є ідеальним для активного росту грибниці та швидкого поширення інфекції.

Висока густота посівів перешкоджає нормальній аерації, створюючи сприятливі умови для накопичення інфекційного навантаження.

Порушення сівозміни з переважанням зернових культур провокує швидкий спалах захворювання в регіонах з інтенсивним землеробством.

Надмірне азотне живлення без балансу фосфору та калію може посилювати сприйнятливість рослин до ураження грибковими патогенами.

Зменшення асиміляційної площі листя через плямистість суттєво обмежує накопичення органічних речовин, необхідних для формування колоса.

Піренофороз призводить до недобору врожаю через зниження маси тисячі зерен та погіршення їхньої натурної ваги.

Передчасне відмирання листкового апарату скорочує період наливу зерна, що негативно впливає на його якісні характеристики.

Рослини, уражені хворобою, стають менш стійкими до інших стресових факторів, зокрема до вилягання та посухи.

Загальні втрати врожаю при сприятливих для хвороби умовах можуть складати від 15 до 30 відсотків від потенційної продуктивності.

Головним заходом боротьби є впровадження правильної сівозміни та просторова ізоляція від полів минулорічних посівів зернових.

Якісна обробка ґрунту з переорюванням стерні дозволяє знищити джерела інфекції, що знаходяться на рослинних рештках.

Використання фунгіцидів під час вегетації дозволяє зупинити поширення гриба, особливо в періоди з високою вологістю повітря.

Протруювання насіннєвого матеріалу якісними препаратами захищає сходи від раннього зараження та стимулює розвиток кореневої системи.

Моніторинг посівів на наявність первинних симптомів дозволяє своєчасно розпочати захисні заходи та мінімізувати втрати врожаю.