Червона плямистість листя ячменю

Симптоми хвороби проявляються у вигляді дрібних плям червонувато-бурого відтінку, які з'являються на нижніх листках ячменю на ранніх етапах вегетації.

З часом плями розростаються і набувають видовженої або еліптичної форми, часто з помітною світлою облямівкою навколо ураженої тканини, що є типовим для цього виду плямистості.

За умов високої вологості повітря уражені ділянки покриваються оливково-сірим нальотом, який складається з конідієносців та конідій гриба-збудника.

При масовому ураженні листя передчасно жовтіє та засихає, що призводить до швидкого відмирання вегетативної маси, особливо при ураженні верхнього ярусу рослин.

На колоссях патоген може викликати менш помітні ураження, проте загальний вплив на розвиток рослини призводить до утворення дрібного та щуплого зерна.

Збудником інфекції є гриб Pyrenophora erythrospila, який є вузькоспеціалізованим паразитом ячменю та деяких диких злакових трав.

Інфекція зберігається в ґрунті та на пожнивних рештках у формі псевдотеціїв, які слугують джерелом первинного зараження рослин навесні.

Протягом вегетації хвороба поширюється конідіями, які переносяться вітром або краплями дощу на сусідні рослини, забезпечуючи швидке розповсюдження епіфітотії.

Гриб має здатність до тривалого виживання у несприятливих умовах, що робить його важким об'єктом для контролю при незмінному поверненні культури на одне поле.

Біологічний цикл патогену тісно пов'язаний з вологістю листя, що дозволяє йому активно атакувати тканини рослини навіть при помірних температурах повітря.

Розвиток захворювання активізується при прохолодній погоді з температурами в межах +15...+18 градусів, що найчастіше спостерігається у весняний період.

Висока вологість повітря, тривалі дощі та рясні роси є критичними чинниками для проростання спор гриба та проникнення міцелію в епідерміс листа.

Загущені посіви, де спостерігається порушення циркуляції повітря, створюють ідеальні умови для формування вогнищ інфекції, які швидко охоплюють усе поле.

Неправильний вибір попередника, при якому ячмінь висівається після ячменю, призводить до накопичення патогену в ґрунті у критичних концентраціях.

Порушення балансу мінерального живлення, зокрема надлишок азоту без корекції калійно-фосфорними добривами, сприяє посиленому розростанню патогену на вегетативній масі.

Червона плямистість істотно знижує інтенсивність фотосинтезу, оскільки уражені листки втрачають здатність ефективно виробляти органічні речовини.

Наслідком хвороби є зниження маси тисячі зерен, що негативно позначається на загальній врожайності зернових господарств по всьому регіону.

Зерно, отримане з хворих посівів, часто має погіршені технологічні якості, низьку натуру та може бути менш придатним для тривалого зберігання.

Сильне ураження флагового листа може призвести до зниження врожаю на 20-30 відсотків, що робить хворобу економічно значущим чинником у виробництві ячменю.

Порушення фізіологічних процесів в рослині веде до прискореного старіння, що значно скорочує період наливу зерна та обмежує реалізацію потенціалу сорту.

Агротехнічний контроль базується на впровадженні сівозмін з інтервалом не менше трьох років між посівами ячменю для зменшення інфекційного навантаження.

Якісний обробіток ґрунту, спрямований на глибоке загортання рослинних залишків, є необхідним заходом для знищення джерел виживання гриба.

Використання сортів з підвищеною стійкістю до листових плямистостей дозволяє мінімізувати необхідність у використанні хімічних засобів захисту рослин.

Фунгіцидна обробка посівів препаратами на основі діючих речовин з класів триазолів та стробілуринів ефективна при перших ознаках хвороби на полі.

Внесення фосфорно-калійних добрив у достатніх нормах підвищує стійкість клітинних стінок до механічного проникнення патогену, що стримує розвиток плямистостей.