Пікнопорус криваво-червоний

Зовнішнім проявом ураження є поява на поверхні кори яскравих плодових тіл, що нагадують шкірясті поличкоподібні утворення червоного кольору.

Уражена деревина втрачає щільність, стає надзвичайно ламкою та світлішою за кольором, що є типовим симптомом деградації лігніну.

У місцях ураження часто спостерігається відшарування кори, під якою виявляється білий або кремовий грибний наліт (грибниця).

Дерева, що тривалий час інфіковані, демонструють ознаки прогресуючого в'янення крони, зниження приросту та передчасне опадання листя.

При спробі навантаження на стовбур або під час сильного вітру уражені ділянки легко ламаються, що створює загрозу безпеці насаджень.

Збудником є базидіальний гриб Pycnoporus sanguineus, який належить до родини Поліпорові. Цей організм є активним руйнівником лігніну, що провокує розвиток білої гнилі деревини у широкого кола деревних рослин.

Гриб формує яскраві плодові тіла насиченого червоно-помаранчевого забарвлення, які є головною діагностичною ознакою наявності інфекції в насадженнях.

Біологічна роль цього гриба полягає в переробці мертвої органіки, проте за наявності сприятливих умов він набуває ознак паразитизму, заселяючи ослаблені дерева.

Міцелій гриба проникає вглиб стовбура через тріщини або рани, поступово руйнуючи структурну основу деревини, перетворюючи її на пухку масу.

Розмноження відбувається за допомогою спор, які поширюються вітром, забезпечуючи високу здатність патогена до захоплення нових територій.

Активний розвиток Pycnoporus sanguineus відбувається за умов високої вологості та температури, характерних для тропічного клімату, проте він адаптується і до інших умов.

Наявність ран на деревах після обрізки, граду або пошкоджень комахами стає головними «воротами» для проникнення інфекції в тканини дерева.

Загущені посадки, де спостерігається погана вентиляція та застій вологого повітря, є ідеальним місцем для активного спороношення гриба.

Послаблені дерева з низьким імунітетом через дефіцит поживних речовин або несприятливі ґрунтові умови стають першими жертвами патогену.

Тривалі періоди дощів сприяють швидкому проростанню спор та колонізації нових ділянок здорової деревини.

Гриб завдає суттєвої шкоди лісовому господарству, оскільки призводить до випадання дерев та зниження товарної якості деревини.

Уражені дерева стають осередками інфекції, з яких спори можуть переноситися на сусідні здорові екземпляри, поширюючи хворобу на великі площі.

Пошкоджені тканини дерева не здатні повноцінно проводити воду та поживні елементи, що призводить до загального пригнічення рослини.

Економічні збитки також пов'язані з необхідністю видалення аварійних дерев та витратами на проведення профілактичних заходів захисту.

Знижується стійкість насаджень до вторинних патогенів, що значно ускладнює відновлення лісових масивів після спалахів захворювання.

Основним заходом є санітарне очищення ділянок, яке передбачає негайне видалення та утилізацію дерев із видимими ознаками плодових тіл.

Важливо проводити ретельну обробку місць зрізів під час санітарної обрізки захисними мастиками або фунгіцидними засобами для запобігання зараженню.

Варто уникати будь-яких механічних пошкоджень стовбурів під час догляду за рослинами, оскільки будь-яка рана стає вхідними воротами.

Забезпечення нормального режиму живлення та поливу підвищує природну опірність дерев до дії збудників грибкових хвороб.

• Своєчасна дезінфекція садового інструменту.
• Вибір стійких видів дерев для посадки.
• Контроль за щільністю насаджень для кращої аерації.
• Використання біологічних препаратів для пригнічення міцелію.