Пурпуреоциліум

Первинною ознакою наявності гриба є поява фіолетового або рожево-лілового нальоту на поверхні ґрунту, що часто спостерігається у теплицях.

Ураження кореневої системи супроводжується потемнінням окремих ділянок кореня та руйнуванням тканин, що контактують з колоніями патогена.

Надземна частина рослин реагує на пригнічення коріння в’яненням, яке важко відновлюється навіть при достатньому поливі, та поступовим пожовтінням листя.

При огляді коренів під збільшувальним склом можна помітити білувато-фіолетовий пушок, який є скупченням спороношення гриба на місцях ушкоджень.

Загальний стан рослин погіршується поступово, що часто ускладнює своєчасну діагностику захворювання на ранніх етапах розвитку.

Збудником захворювання є гриб Purpureocillium lilacinum, який відомий своєю здатністю колонізувати субстрати та взаємодіяти з різними організмами.

Цей мікроорганізм належить до групи ентомопатогенних грибів, що широко використовуються як біологічні агенти для контролю популяцій ґрунтових шкідників.

Гриб утворює характерні пухкі колонії, колір яких варіюється від білого до яскраво-пурпурового через масове утворення конідій у процесі життєдіяльності.

Його міцелій характеризується високою пластичністю та здатністю до адаптації, що дозволяє йому виживати в різних агротехнічних умовах.

Хоча гриб має корисні властивості для біозахисту, у промислових масштабах його поширення потребує моніторингу для запобігання надмірному розвитку.

Розвиток Purpureocillium активізується при високій вологості субстрату, що часто виникає через незбалансований режим поливу або погану дренажну систему.

Температурний режим у межах 22–26°C є ідеальним для стрімкого розростання міцелію та утворення величезної кількості спор.

Наявність великої кількості неперегнилих рослинних решток у ґрунті створює сприятливе середовище для сапротрофного харчування цього гриба.

Погана циркуляція повітря в закритому ґрунті сприяє утриманню вологи на поверхні, що стимулює проростання конідій та їх поширення по всій площі теплиці.

Використання заражених субстратів або нестерилізованого ґрунту є головним фактором занесення патогена в нові агроценози.

Головна шкода полягає в конкуренції гриба за поживні речовини, що виснажує рослини та знижує їхню загальну врожайність.

Ураження кореневої системи призводить до порушення всмоктування води, через що рослини стають більш вразливими до стресових факторів довкілля.

При високій щільності колоній патоген може викликати вторинні гнилі, що призводять до випадання значної частини розсади або дорослих рослин.

Для господарств, що спеціалізуються на вирощуванні овочів, поширення цього гриба означає значні фінансові втрати через зниження якості продукції.

Накопичення спор у ґрунті ускладнює подальше вирощування культур, оскільки інфекційний фон залишається високим протягом тривалого періоду.

Ефективний захист базується на профілактиці, включаючи суворе дотримання агротехнічних норм вирощування в закритому ґрунті.

Рекомендується застосовувати методи біологічної дезінфекції субстрату, зокрема пропарювання або використання біофунгіцидів на основі корисних бактерій.

Регулярний контроль вологості та аерації ґрунту є критично важливим для створення середовища, несприятливого для патогена.

Своєчасне видалення заражених рослин з кореневою грудкою запобігає поширенню конідій на здорові екземпляри у теплиці.

• Контроль вологості повітря та ґрунту.
• Використання лише стерильних субстратів.
• Застосування фунгіцидів та біопрепаратів.
• Регулярне дезінфікування інструментарію.
• Моніторинг стану кореневої системи.