Іржа селери

Первинні ознаки ураження проявляються у вигляді дрібних плям жовтуватого кольору на нижній поверхні листкових пластинок, які згодом трансформуються у характерні пустули.

Пустули містять велику кількість спор гриба, які мають насичений іржаво-коричневий колір, що і дало назву цій хворобі. Вони легко розсипаються при механічному дотику до листа.

Сильне ураження призводить до того, що листя жовтіє, стає ламким і поступово засихає, що значно знижує життєздатність всього куща селери та перешкоджає нормальному розвитку коренеплоду.

На черешках листків також можуть з'являтися подібні висипи, що погіршує товарний вигляд продукції та робить її непридатною для реалізації на свіжому ринку.

• поява іржаво-коричневих плям (пустул) на листі;
• передчасне всихання та скручування листкової маси;
• порушення процесів фотосинтезу в уражених рослинах;
• зниження маси та якості коренеплодів;
• швидке поширення інфекції при підвищеній вологості.

Збудником іржі селери є вузькоспеціалізований патогенний гриб Puccinia apii. Цей мікроорганізм є облігатним паразитом, що означає повну залежність його життєдіяльності від наявності живих клітин рослин родини зонтичних.

Гриб поширюється у навколишньому середовищі за допомогою мікроскопічних спор, які переносяться вітром на великі відстані, заражаючи нові ділянки з посадками культурної селери.

У циклі розвитку гриба важливе місце займають уредоспори, які здатні до багаторазового перезараження рослин протягом одного вегетаційного періоду за сприятливих погодних умов.

Зберігання інфекції відбувається у ґрунті та на залишках рослин, що залишилися після збору врожаю, де гриб може виживати протягом тривалого часу до появи нового врожаю.

Гіфи гриба проникають у тканини селери через природні отвори — продихи, після чого швидко розростаються, використовуючи пластичні речовини рослини для формування нових спорових тіл.

Критичним фактором для початку масового розвитку інфекції Puccinia apii є підвищена відносна вологість повітря, яка перевищує 75% у поєднанні з теплими погодними умовами.

Оптимальна температура для проростання спор становить від +15 до +22 градусів Цельсія, що часто збігається з піком вегетаційного розвитку культури в літній період.

Загущені посіви, де відсутня належна циркуляція повітря, створюють умови постійної вогкості біля основи рослин, що провокує швидке ураження хворобою цілих грядок.

Вирощування селери на одній ділянці протягом кількох років поспіль без дотримання сівозміни призводить до накопичення інфекційного навантаження в ґрунті та стрімкого спалаху хвороби.

Рясні роси, часті дощі або безконтрольний полив дощуванням зверху також сприяють перенесенню спор і швидкому проникненню патогена в тканини здорових рослин.

Іржа селери завдає суттєвої шкоди врожайності, оскільки безпосередньо впливає на асиміляційний апарат рослини, який відповідає за накопичення цукрів та поживних речовин.

Коренеплоди, які отримують недостатню кількість поживних речовин через знищену листкову поверхню, виростають деформованими, дрібними та втрачають свої смакові якості.

Продукція, пошкоджена патогеном, втрачає свою лежкість під час зберігання, оскільки через пошкоджені тканини швидше проникають вторинні збудники гнилей та бактеріозів.

На промислових посівах іржа здатна знищити до 40-50% врожаю, якщо не вжити своєчасних заходів із захисту рослин на ранніх етапах розвитку інфекції.

Естетична шкода від хвороби унеможливлює реалізацію селери як товарної продукції, оскільки споживачі відмовляються купувати рослини з явними ознаками грибкового ураження.

Найбільш дієвим превентивним заходом є суворе дотримання сівозміни, що передбачає повернення селери на попереднє місце вирощування з інтервалом у 3-4 роки.

Обов'язковим етапом захисту є ретельне прибирання всіх рослинних решток після збору врожаю, оскільки саме вони є основним джерелом зберігання спор взимку.

Для мінімізації ризиків варто обирати для посадки сучасні сорти та гібриди, які мають генетичну стійкість до грибкових захворювань, зокрема до іржі.

Внесення калійно-фосфорних добрив зміцнює імунітет рослин, роблячи їх більш стійкими до проникнення патогенних грибів у період активного росту.

При виявленні симптомів хвороби доцільно використовувати фунгіциди системної дії, які здатні зупинити розвиток грибниці та захистити здорові частини рослини.