Псилолехія

Ознаками колонізації є поява яскравих жовто-зелених або насичено-лимонних плям на стовбурах та гілках плодових дерев.

Поверхня лишайника має зернисту структуру, він щільно прикріплюється до кори, створюючи вигляд незвичної кольорової плівки або нальоту.

На відміну від грибкових хвороб, псилолехія не проникає глибоко в тканини, залишаючись суто епіфітним утворенням на поверхні кори.

Часто плями з'являються на північних або затінених сторонах стовбура, де волога затримується найдовше і не випаровується під сонячними променями.

Масове розростання супроводжується поступовим покриттям значних ділянок кори, що візуально змінює вигляд дерева та його загальний стан.

Рід Psilolechia — це група організмів, що належать до лишайників, які часто помилково сприймаються як паразитичні гриби, що шкодять плодовим культурам.

Це симбіотичні асоціації грибів та водоростей, які не є справжніми паразитами, проте їх присутність на дереві вказує на певні проблеми у здоров'ї рослини.

Види, такі як Psilolechia lucida, утворюють на корі специфічний наліт, який здатний швидко поширюватися за сприятливих умов середовища.

Живлення цих організмів відбувається за рахунок поглинання атмосферної вологи, пилу та мікроелементів, а не шляхом висмоктування соків з деревини.

Їх розвиток свідчить про те, що дерево знаходиться у стані фізіологічного пригнічення або росте в умовах, де домінують висока вологість та затінення.

Головною умовою поширення псилолехії є тривала вологість повітря, яка часто стає наслідком надто густої посадки дерев та відсутності провітрювання крони.

Пошкодження кори, наявність тріщин та ділянок відмерлих тканин стають ідеальним місцем для прикріплення та розмноження лишайникових спор.

Сади, розташовані в низинах або поблизу водойм, знаходяться в групі ризику через стабільно підвищену вологість середовища протягом сезону.

Відсутність регулярного догляду за кроною та санітарної обрізки створює мікроклімат, що сприяє накопиченню біологічного нальоту на деревині.

Крім того, накопичення бруду та пилу в тріщинах старої кори забезпечує необхідне мінеральне живлення для розвитку колоній псилолехії.

Основна шкода полягає в обмеженні доступу повітря до тканин дерева через чечевички, що порушує процеси нормального дихання кори.

Лишайники служать чудовим сховком для дрібних шкідників, таких як щитівки, ложнощитівки та кліщі, які під ними зимують та розмножуються.

Волога під колоніями лишайників створює сприятливе середовище для розвитку вторинних патогенів — грибів та бактерій, що викликають гниття.

Дерево, що сильно заросло лишайниками, виглядає пригніченим, у нього сповільнюються темпи росту пагонів, що згодом знижує врожайність.

Фізичне навантаження від масивних колоній, хоч і незначне, разом із супутніми інфекціями може призвести до передчасного відмирання окремих гілок.

Для захисту рослин рекомендується проводити механічне очищення стовбурів від омертвілої кори за допомогою скребків або щіток з жорстким ворсом.

Ефективним заходом є весняна побілка стовбурів вапном із додаванням мідного купоросу, що має виражений пригнічуючий ефект на лишайники.

Необхідно проводити регулярну формуючу та санітарну обрізку, щоб забезпечити доступ світла та повітря до всіх частин крони дерева.

Застосування фунгіцидних препаратів на основі міді допомагає очистити поверхню кори та попередити повторну колонізацію лишайниками.

• Очищення від мертвої кори
• Обробка мідним купоросом
• Проріджування крони дерев
• Покращення вентиляції саду