Кутова плямистість квасолі

На початкових етапах на листках з'являються дрібні світло-коричневі плями, які з часом обмежуються жилками листка. Це надає їм характерної кутової форми, що і дало назву цій хворобі.

У вологу погоду на нижньому боці плям утворюється оливково-чорний або сірий наліт, який складається з маси конідій гриба. Ця ознака є вирішальною для диференціації хвороби від бактеріозів квасолі.

З розвитком інфекції окремі плями зливаються, охоплюючи більшу частину листової пластинки. Це спричиняє пожовтіння, скручування та передчасне опадання листя, що суттєво послаблює рослину.

Ураження стебел та черешків виглядає як подовжені плями темно-коричневого кольору. При сильному ураженні ці плями можуть призвести до переломів стебел, що погіршує стійкість посівів до вилягання.

На бобах утворюються плями з темним центром та світлішою облямівкою. Якщо інфекція проникає в боби на ранніх стадіях, це призводить до формування деформованого насіння з темними плямами, що знижує якість врожаю.

Збудником цієї хвороби є недосконалий гриб Pseudocercospora griseola (синонім Isariopsis griseola). Цей патоген належить до класу гіфоміцетів і є спеціалізованим паразитом, що вражає різноманітні види бобових культур.

Інфекція здатна тривалий час виживати на рослинних рештках у ґрунті, що робить їх головним джерелом поширення хвороби навесні. Також гриб може зберігатися на поверхні насіння або всередині насіннєвої оболонки.

Життєвий цикл гриба тісно пов'язаний з утворенням конідій, які формуються на конідієносцях у зонах ураження. Вони поширюються за допомогою потоків повітря, бризок дощу, а також через знаряддя обробітку ґрунту.

Проникнення патогена в тканини рослини відбувається через природні отвори, такі як продихи, або через мікротріщини в епідермісі. Розвиток грибниці в міжклітинниках призводить до відмирання тканин і появи характерних некротичних плям.

Ця хвороба має високий рівень поширення в зонах із вологим кліматом, оскільки для активного розмноження та зараження грибу необхідна наявність вільної вологи та помірна температура повітря.

Розвиток патогена найбільш інтенсивний при температурі 20–25 градусів тепла. Такі умови є оптимальними для проростання спор та колонізації нових ділянок здорових тканин рослини.

Висока вологість повітря, часті опади, тумани та тривала ранкова роса є вирішальними факторами епіфітотійного розвитку хвороби. Без крапельної вологи гриб не може здійснити ефективне інфікування рослини.

Порушення агротехніки, зокрема загущення посівів, створює всередині травостою мікроклімат із підвищеною вологістю, що значно прискорює поширення гриба від однієї рослини до іншої.

Наявність великої кількості пожнивних рештків на поверхні ґрунту після збирання попереднього врожаю квасолі сприяє накопиченню інфекційного потенціалу, що провокує раннє зараження посівів.

Агрокліматичні умови в період цвітіння та наливу бобів мають вирішальне значення. Дощова погода в ці фази розвитку культури здатна призвести до значного зниження врожайності через масове ураження листкового апарату.

Головною шкодою є зменшення асиміляційної поверхні листя. Через передчасне відмирання листя рослина не отримує достатньої кількості енергії для формування повноцінних бобів та накопичення поживних речовин у насінні.

Зниження маси 1000 зерен та погіршення їхньої якості — прямий наслідок захворювання. Уражене насіння часто втрачає схожість, що створює проблеми під час посівної кампанії наступного року.

Уражені боби можуть розтріскуватися, що відкриває шлях для вторинних інфекцій, які викликають пліснявіння насіння. Це не лише знижує вихід товарної продукції, а й погіршує її харчову та технологічну цінність.

Втрати врожаю в роки з епіфітотіями можуть сягати 50 відсотків і більше. Це створює серйозні економічні збитки для господарств, які займаються вирощуванням квасолі як продовольчої або експортної культури.

Хвороба послаблює загальний стан посівів, роблячи їх більш вразливими до стресових факторів навколишнього середовища, таких як посуха або нестача мінерального живлення, що посилює негативний ефект на врожай.

Основним заходом боротьби є дотримання науково обґрунтованої сівозміни. Повернення квасолі на те саме поле рекомендується не раніше, ніж через 3–4 роки, щоб дати можливість інфекції в ґрунті загинути.

Якісний обробіток ґрунту з переорюванням пожнивних решток допомагає прискорити їх розкладання та зменшити кількість зимуючого міцелію патогена.

Використання лише здорового, сертифікованого насіннєвого матеріалу є критичним заходом. Протруювання насіння фунгіцидами перед посівом допомагає захистити молоді проростки від первинного зараження.

Застосування фунгіцидів у період вегетації є ефективним засобом контролю при виявленні перших симптомів. Важливо обирати препарати згідно з переліком дозволених засобів захисту рослин для бобових культур.

Вирощування сортів, стійких до кутової плямистості, є найбільш надійним і екологічно безпечним способом захисту. Селекційна робота в цьому напрямку постійно продовжується для подолання нових рас гриба.