Псатирелові гриби

Симптоми ураження псатиреловими грибами зазвичай проявляються у вигляді руйнування деревних тканин або органічних залишків у прикореневій зоні рослин. Характерною ознакою є поява плодових тіл гриба безпосередньо на стовбурах ослаблених дерев, пнях або на ґрунті поруч із пошкодженим корінням.

Уражена деревина набуває ознак білої або бурої гнилі, стає крихкою і втрачає свою механічну міцність. У запущених випадках спостерігається прогресуюче в'янення надземної частини культури внаслідок порушення провідності судинної системи.

При огляді на поверхні кори або в тріщинах можна помітити розвиток міцеліальних тяжів, які свідчать про активне поширення патогена. Колір плодових тіл варіюється від світло-коричневого до темно-сірого, пластинчаста структура гіменофора швидко темніє через дозрівання спор.

Часто гриби цього сімейства заселяють уже мертві ділянки, але за наявності глибоких механічних пошкоджень або стресових факторів здатні переходити на живі тканини. Зовнішні ознаки ураження часто маскуються вторинними бактеріальними інфекціями, що розвиваються в пошкоджених тканинах.

Діагностика ускладнюється тим, що видимі плодові тіла з'являються лише у фінальній стадії розвитку грибниці. Рання стадія ураження характеризується локальною зміною кольору кори та появою специфічного грибного запаху при розрізі тканин.

Збудниками є представники сімейства Psathyrellaceae, переважно сапротрофи, здатні за певних умов проявляти факультативну паразитичну активність.

Основним типом хвороби є дереворуйнівна гниль, яка призводить до деструкції лігніну і целюлози. Біологічно цей гриб відноситься до групи базидіоміцетів.

Патоген проникає в рослину через глибокі рани, розломи кори, спили або пошкодження кореневої системи, завдані шкідниками або ґрунтообробними знаряддями.

Міцелій гриба активно розростається всередині ураженої тканини, виділяючи ферменти, здатні розщеплювати складні органічні сполуки. Це дозволяє патогену тривалий час виживати в ґрунті на рослинних рештках.

Розмноження відбувається спорами, які розносяться вітром, краплями дощу або комахами на значні відстані. Висока варіабельність видів у сімействі ускладнює селективну хімічну боротьбу.

Найбільш сприятливими умовами для розвитку грибів є висока вологість повітря та ґрунту, а також застійні явища в прикореневій зоні рослин.

Температурний оптимум для вегетації міцелію становить від +18 до +25 градусів Цельсія. Гриби активно колонізують ослаблені культури, що відчувають нестачу поживних речовин або дефіцит вологи.

Розвитку патогена сприяє наявність великої кількості нерозкладеної органіки (мульчі, рослинного детриту) у безпосередній близькості до чутливих частин рослини.

Зниження імунітету рослин через вплив заморозків, посухи або переущільнення ґрунту значно підвищує ризик зараження псатиреловими грибами.

В умовах закритого ґрунту поширенню сприяють погана вентиляція та висока конденсація вологи на конструкціях теплиць, що створює мікроклімат, ідеальний для спороношення.

Основна шкідливість полягає в поступовому руйнуванні опорних конструкцій рослин та порушенні метаболічних процесів.

Гриби викликають зниження врожайності через пригнічення загального стану культури, яке згодом призводить до повної загибелі окремих екземплярів.

Для плодових культур псатирелові гриби небезпечні тим, що вражають скелетні гілки і стовбур, роблячи їх вразливими до вітровалів і механічних пошкоджень.

У декоративному садівництві ураження призводить до втрати товарного вигляду рослин, появи некрозів і передчасного опадання листя.

Тривале збереження інфекційного початку в ґрунті ускладнює вирощування наступних культур на заражених ділянках без проведення глибокої дезінфекції.

Найважливішим методом профілактики є дотримання агротехніки, спрямованої на підтримку високого імунітету рослин та виключення механічних пошкоджень.

Необхідно вчасно проводити санітарну обрізку та видалення уражених частин з обов'язковою дезінфекцією місць зрізу садовим варом або фунгіцидними пастами.

• Регулярне розпушування ґрунту для поліпшення аерації та видалення зайвої вологи.
• Вчасне прибирання рослинних залишків та їх утилізація за межами ділянки.
• Використання біофунгіцидів на основі триходерми для пригнічення розвитку патогенної мікофлори в ґрунті.
• Контроль рівня вологості в теплицях за допомогою грамотно організованої системи вентиляції.

При масовому ураженні дерев рекомендується проведення системних фунгіцидних обробок мідьвмісними препаратами у весняний та осінній періоди.

Застосування препаратів, що містять корисні бактерії, дозволяє створити конкурентне середовище, що перешкоджає закріпленню спор гриба на тканинах рослини.