Червона коренева гниль

Найбільш помітною ознакою є раптове в’янення надземної частини рослини, яка при цьому часто залишається зеленою. Це вказує на повне відмирання коренів.

При оголенні кореневої системи можна побачити характерні червонувато-цегляні грибкові тяжі. Вони щільно обплітають корінь, що і дало назву цій хворобі.

Тканини ураженого кореня під корою стають пухкими, набувають темного забарвлення та видають специфічний запах гниття, що свідчить про глибоку деградацію деревини.

У місцях ураження кора легко відділяється від деревини кореня. Це надійний метод діагностики, який використовують агрономи під час польових оглядів.

Рослини часто гинуть осередками. Поступово гриб поширюється від одного куща до сусідніх, створюючи великі зони ураження на плантаціях.

Збудником захворювання є базидіальний гриб Poria hypolateritia (також відомий як Rigidoporus microporus). Цей патоген є небезпечним для багаторічних культур та деревних насаджень.

Гриб здатний тривалий час існувати в ґрунті, використовуючи як субстрат відмерлі корінці та іншу органічну речовину. Його активність підвищується в умовах високої вологості.

Міцелій гриба утворює специфічні ризоморфи — тяжі, які щільно прикріплюються до здорового коріння, проникаючи в тканини через мікротріщини або місця механічних пошкоджень.

Хвороба має системний характер, оскільки гриб перекриває провідні судини кореневої системи. Це призводить до порушення водного балансу всього організму рослини.

Біологія цього патогена робить його дуже стійким до несприятливих умов середовища, що значно ускладнює боротьбу з ним у промислових масштабах.

Головним фактором розвитку інфекції є надмірна вологість ґрунту. Гриб активно розвивається там, де застоюється вода, оскільки це сприяє росту міцелію.

Оптимальною для гриба є температура ґрунту, характерна для тропічного клімату. В таких умовах патоген розмножується протягом усього року.

Зараженню сприяють будь-які механічні пошкодження коренів під час розпушування ґрунту або інших сільськогосподарських робіт.

Висока кислотність ґрунту створює ідеальне середовище для розмноження Poria hypolateritia, тому на таких ґрунтах ризик захворювання значно вищий.

Відсутність належного догляду та ослаблення імунітету рослин також провокують швидке поширення хвороби по ділянці.

Хвороба завдає величезних збитків, спричиняючи загибель багаторічних насаджень. Вилікувати уражену рослину практично неможливо, що призводить до її видалення.

Наслідком зараження є не лише втрата окремих рослин, а й необхідність тривалого карантину для всієї ділянки, щоб зупинити розповсюдження гриба.

Найбільшу небезпеку хвороба становить для таких культур:

• Чай (насадження страждають найбільше)
• Какао
• Кава
• Різні види плодових дерев

Висока шкодочинність полягає в тому, що після видалення зараженого куща збудник залишається в ґрунті, загрожуючи молодим саджанцям, що будуть висаджені згодом.

Економічні втрати також пов'язані з витратами на проведення дезінфекції ґрунту та необхідністю оновлення плантацій раніше терміну.

Першочерговим заходом є негайне видалення хворих рослин разом з усією кореневою системою. Після цього місце ураження необхідно ретельно дезінфікувати.

Для стримування поширення гриба по ділянці застосовують ізоляцію за допомогою глибоких канав, які перерізають шляхи контакту коренів сусідніх рослин.

Важливо забезпечити добрий дренаж на ділянці, щоб уникнути накопичення вологи та знизити активність патогену в ґрунті.

Використання фунгіцидів може мати обмежений успіх, проте їх застосування є доцільним для обробки ґрунту навколо вогнища захворювання.

Профілактика повинна включати ретельний відбір садивного матеріалу та регулярні огляди насаджень на предмет ранніх ознак в’янення.