Політринціоз

Основними ознаками політринціозу є поява на верхній стороні листків невеликих чорних, оксамитових плям, що часто зливаються між собою.

Ці плями являють собою скупчення строми гриба, які з часом стають більш помітними та ущільненими, особливо в вологу погоду.

Листя, уражене інфекцією, поступово жовтіє, сохне та передчасно відмирає, що значно погіршує стан посівів.

На більш пізніх стадіях хвороби спостерігається скручування та деформація листових пластинок, що призводить до загального пригнічення рослини.

• Характерною ознакою є саме бархатистість чорних плям, що відрізняє політринціоз від інших видів плямистостей.

Збудником хвороби є гриб Polythrincium trifolii, який належить до класу сумчастих грибів (аскоміцетів) і спеціалізується на ураженні бобових рослин.

Цикл розвитку гриба тісно пов'язаний з рослиною-господарем, на якій патоген розвивається протягом усього вегетаційного періоду.

Гриб зимує у вигляді строми на рослинних рештках, що залишаються на полі після збирання врожаю або скошування трави.

Весною, при сприятливих умовах, патоген починає утворювати конідії, які стають основним джерелом поширення хвороби на молоді сходи.

Конідіальне спороношення є дуже стійким, що дозволяє грибу ефективно виживати в різних кліматичних умовах і активно розмножуватися.

Для інтенсивного розвитку політринціозу необхідна висока відносна вологість повітря та наявність краплинно-рідинної вологи на листках.

Температурний режим у межах від +18 до +22 градусів є найбільш оптимальним для проростання спор та інфікування тканин рослин.

Загущені посіви, де відсутня нормальна циркуляція повітря, створюють ідеальні умови для розмноження збудника хвороби.

Періоди тривалих дощів у весняно-літній період значно прискорюють розповсюдження конідій та розвиток епіфітотій.

Недостатня вентиляція в агроценозі та відсутність догляду за посівами сприяють швидкому накопиченню інфекції на одному місці.

Політринціоз завдає суттєвої шкоди врожайності бобових, особливо конюшини, знижуючи вихід зеленої маси та поживних речовин.

Зниження фотосинтетичної активності листя негативно позначається на формуванні насіння, що призводить до падіння показників урожайності.

Кормові якості рослин, уражених патогеном, знижуються, оскільки в них накопичуються токсичні метаболіти життєдіяльності гриба.

Хвороба послаблює імунітет рослин, роблячи їх більш вразливими до негативного впливу низьких зимових температур.

У разі сильного розвитку хвороби може відбуватися повна втрата врожаю, що змушує аграріїв проводити радикальні заходи захисту.

Основою профілактики є суворе дотримання сівозміни, що запобігає масовому накопиченню патогена в ґрунті.

Глибока оранка з повним перевертанням пласта ґрунту дозволяє знищити джерела первинної інфекції, що зимують на рештках.

Використання для сівби тільки перевіреного посівного матеріалу, який пройшов належну фунгіцидну обробку перед висадкою.

Регулярне скошування травостою до моменту масового спороношення гриба дозволяє значно обмежити поширення хвороби.

Використання фунгіцидів під час вегетації є виправданим лише при загрозі масового розвитку захворювання та при високій цінності насіннєвого матеріалу.