Червона плямистість сливи

Перші симптоми проявляються у вигляді жовтуватих плям на верхній стороні листка. Згодом вони стають яскраво-червоними або оранжевими.

У місцях ураження листок стає потовщеним та м'ясистим. Це патологічне розростання тканин, що супроводжує розвиток грибниці всередині листка.

При прогресуванні хвороби плями збільшуються в розмірах та можуть зливатися в одну велику зону. Листя поступово деформується і втрачає свою функціональність.

Наприкінці літа на нижній стороні плям можна побачити дрібні чорні крапки. Це плодові тіла, в яких гриб готується до перезимівлі.

Сильно уражене листя передчасно жовтіє та опадає, що стає причиною раннього листопаду в садах з високим ступенем ураження.

Збудником захворювання є сумчастий гриб Polystigma fulvum. Він паразитує виключно на листках сливи, спричиняючи значні пошкодження листової поверхні.

Гриб зимує у вигляді стром на опалому листі, що залишилося на поверхні ґрунту. Навесні в цих стромах дозрівають спори, які поширюються з краплями дощу.

Цикл розвитку патогена тісно пов'язаний з вологістю повітря. Для активного зараження молодих листків необхідні часті весняні опади.

Гриб проникає в тканини листка, де починає розвиватися його міцелій. Вже через кілька тижнів на листках стають помітні характерні ознаки хвороби.

Протягом літа гриб розвиває конідіальну стадію, що забезпечує вторинне інфікування. Це призводить до поступового наростання епіфітотії в саду.

Висока вологість повітря та тепла погода у весняний період створюють ідеальні умови для поширення спор Polystigma fulvum.

Погано провітрювані крони дерев накопичують вологу, що сприяє швидшому проростанню спор на молодих листках сливи.

Відсутність санітарних заходів, таких як збирання листя, призводить до накопичення інфекції в ґрунті під деревами.

Тривалі періоди вологої погоди під час активного росту листків значно посилюють інтенсивність розвитку червоної плямистості.

Щільні посадки, де дерева затінюють одне одного, створюють специфічний мікроклімат, в якому гриб почувається найбільш комфортно.

Головна шкода полягає у передчасному опаданні листя, що послаблює дерево перед зимою. Це призводить до зниження морозостійкості сливових насаджень.

Зменшення асиміляційної поверхні листя негативно позначається на закладанні плодових бруньок. Урожай наступного року суттєво знижується.

Плоди на уражених деревах часто розвиваються нерівномірно, вони менші за розміром і мають нижчі смакові якості.

Системне ураження призводить до виснаження поживних речовин у деревині. З часом це викликає передчасне старіння та випадання дерев із саду.

Хвороба послаблює загальний імунітет рослини, роблячи її вразливою до ураження іншими шкідниками та іншими грибковими патогенами.

Основою захисту є своєчасне збирання та спалювання або компостування опалого листя восени. Це знищує джерело інфекції на наступний сезон.

Глибока оранка або перекопка пристовбурних кіл дозволяє закрити спори гриба в ґрунті, де вони гинуть під дією ґрунтової мікрофлори.

Важливим агротехнічним заходом є правильна обрізка сливи. Формування крони, що добре провітрюється, знижує вологість і ризик розвитку хвороби.

Хімічні обробки слід проводити фунгіцидами до початку цвітіння та відразу після нього. Це зупиняє первинне поширення спор.

• Використання мідьвмісних препаратів.
• Застосування системних фунгіцидів.
• Регулярне внесення мінеральних добрив.