Плеврофомоз

Первинні ознаки ураження проявляються у вигляді темних, найчастіше коричневих або сіруватих плям на стеблах, черешках та листках сільськогосподарських культур. Плями можуть мати облямівку або розпливчасту форму.

У місцях ураження з часом формуються дрібні точкові плодові тіла гриба — пікніди. Вони виглядають як крихітні чорні горбки, які можна помітити неозброєним оком або за допомогою лупи на поверхні відмерлої тканини.

З розвитком хвороби тканини рослини втрачають тургор і поступово всихають. При ураженні стебла спостерігається його передчасне побуріння та розтріскування, що порушує нормальний сокорух у рослині.

Характерною ознакою є осередковість: спочатку симптоми виявляються на окремих екземплярах, після чого інфекція швидко поширюється на сусідні рослини за сприятливих погодних умов.

У уражених зернових або овочевих культур може спостерігатися некроз прикореневої зони, що часто призводить до вилягання стебел або повної загибелі рослини у фазі наливу зерна або формування плодів.

Збудником захворювання є недосконалі гриби з роду Pleurophoma. Це патогенні мікроорганізми, які належать до класу Coelomycetes і характеризуються формуванням пікнід у тканинах уражених рослин.

Гриб зберігається в уражених рослинних рештках, у ґрунті, а іноді і в насінні у вигляді міцелію або спеціалізованих плодових тіл. Він здатний тривалий час існувати як сапротроф, очікуючи сприятливих умов для переходу до паразитичного способу життя.

Життєвий цикл збудника тісно пов'язаний із вологістю навколишнього середовища. Вихід конідій із пікнід відбувається при змочуванні, після чого спори поширюються за допомогою крапель дощу, вітру або комах на здорові частини рослин.

У фітопатологічному відношенні Pleurophoma часто розглядається як агент, що викликає некрози стебел та плямистості листя. Інфекція впроваджується через природні отвори (продихи) або механічні пошкодження епідермісу.

Видова ідентифікація патогена потребує лабораторного аналізу, оскільки симптоми можуть бути схожими з іншими фомоїдними грибами, такими як Phoma або Phomopsis, що ускладнює діагностику в польових умовах.

Основним фактором, що сприяє розвитку інфекції, є висока відносна вологість повітря (вище 85%). Тривалі періоди опадів створюють ідеальне середовище для проростання конідій патогена.

Температурний оптимум для розвитку більшості видів роду Pleurophoma знаходиться в діапазоні помірних температур (від +18°C до +25°C). При різких коливаннях добових температур та підвищеній вологості епіфітотійний розвиток хвороби прискорюється.

Порушення агротехніки, зокрема загущення посівів, сприяє створенню мікроклімату з поганою вентиляцією, що значно підвищує ризик швидкого поширення грибка всередині агроценозу.

Наявність крапельно-рідкої вологи на листках протягом кількох годин поспіль є критичною умовою для ефективного зараження тканин рослини спорами гриба.

Ослаблені рослини, що відчувають стрес від нестачі живлення, впливу шкідників або гербіцидного пригнічення, стають найбільш вразливими для впровадження даного патогену.

Плеврофомоз призводить до суттєвого зниження врожайності через порушення фотосинтетичної діяльності листя та передчасне відмирання вегетативної маси, необхідної для формування якісного врожаю.

Пошкодження стебел грибком знижує стійкість рослин до вилягання, що унеможливлює проведення якісного механізованого збирання та призводить до значних втрат зерна або плодів.

Якість отриманої продукції також падає: уражене грибом насіння має низьку схожість і може бути джерелом інфекції в наступному вегетаційному сезоні.

При ураженні овочевих культур хвороба може вражати плоди, викликаючи їх загнивання або появу непридатних для товарного вигляду плям, що робить продукцію неконкурентоспроможною.

У разі масового поширення інфекції втрати врожаю можуть становити від 10% до 30% залежно від культури, фази розвитку рослини та погодних умов сезону.

Базовим методом боротьби є дотримання сівозміни, що виключає повернення сприйнятливої культури на колишнє поле раніше, ніж через 3–4 роки. Це перериває життєвий цикл гриба в ґрунті.

Необхідно проводити якісне загортання пожнивних решток у ґрунт, оскільки вони є основним резерватором інфекції. Глибока оранка сприяє швидкому розкладанню решток та загибелі патогена.

Використання здорового, протруєного посівного матеріалу є ефективним способом захисту на ранніх етапах вегетації, запобігаючи інфікуванню проростків.

• Застосування фунгіцидів системної дії в період активного росту.
• Вирощування стійких або толерантних сортів і гібридів.
• Своєчасна боротьба з бур'янами-резерваторами.
• Оптимізація густоти стояння рослин для покращення провітрювання.

Моніторинг полів та застосування хімічних засобів захисту (фунгіцидів на основі триазолів або стробілуринів) повинні проводитися суворо за сигналом появи перших ознак захворювання, враховуючи регламенти застосування пестицидів.