Плектосферельоз

Перші ознаки ураження з'являються на коренях та прикореневій частині стебла. З'являються водянисті, згодом бурі плями, які з часом перетворюються на некротичні ділянки.

Рослини відстають у рості, спостерігається хлороз листя, яке поступово жовтіє, починаючи з нижніх ярусів, і зрештою засихає. Уражені корінці втрачають пружність.

Стебло в зоні кореневої шийки часто стоншується, стає коричневим або чорним. Це призводить до ламкості стебла та вилягання рослин, особливо під час сильного вітру.

При ураженні дорослих рослин спостерігається раптове в'янення, яке спочатку виглядає як реакція на спеку, але не відновлюється після поливу або в нічний час.

• Потемніння кореневої системи
• Некроз тканин кореневої шийки
• Передчасне в'янення вегетативної маси
• Хлороз та подальша деформація листя
• Порушення формування плодів

Збудником захворювання є мікроскопічний гриб Plectosphaerella ramiseptata. Цей патоген належить до класу аскоміцетів і має широкий спектр господарів серед культурних рослин.

Гриб здатний тривалий час виживати у ґрунті як сапротроф, використовуючи рослинні рештки для живлення. Це ускладнює повне викорінення інфекції з ділянки.

Поширення збудника відбувається через воду при поливі, заражений ґрунт, а також через робочий інвентар, який не пройшов дезінфекцію після контакту з хворими рослинами.

Біологія гриба дозволяє йому активно розвиватися за умов підвищеної вологості, утворюючи конідії, що швидко розповсюджуються в межах одного парника або поля.

Патоген має здатність до системного ураження, проникаючи в судинну систему рослини, що спричиняє швидке в'янення та відмирання тканин через порушення водного обміну.

Розвиток плектосферельозу провокується високою вологістю ґрунту, що є критичним фактором для проростання спор та інфікування кореневої системи рослин.

Перепади температур, особливо зниження температури ґрунту при високій вологості повітря, створюють стресові умови для рослин, що полегшує проникнення гриба.

Щільна посадка рослин погіршує аерацію, що сприяє накопиченню вологи біля поверхні ґрунту та створює сприятливі умови для поширення патогена.

Надмірне внесення азотних добрив робить тканини рослин більш м'якими та вразливими до атаки збудника, послаблюючи природний імунітет культури.

Наявність у ґрунті залишків попереднього врожаю створює резервуар інфекції, з якого спори гриба легко потрапляють на молоді корінці нових посадок.

Хвороба завдає значної шкоди овочівництву, особливо в теплицях, де створюються стабільні умови для розвитку гриба протягом усього сезону вегетації.

Ураження молодих сходів призводить до їх масової загибелі, що вимагає повторного посіву та спричиняє значні витрати часу, насіння та ресурсів для виробника.

У дорослих рослин плектосферельоз значно знижує врожайність. Плоди, що зав'язалися, можуть бути деформованими, з низькими показниками якості та смакових властивостей.

Інфекція здатна швидко поширюватися від осередку до осередку, що може призвести до повної втрати врожаю на окремих ділянках або в цілих секціях теплиць.

Вартість боротьби з патогеном, включаючи заміну ґрунту або застосування фунгіцидів, суттєво підвищує собівартість овочевої продукції, що знижує рентабельність господарства.

Найефективніший захід — профілактика через дотримання сівозміни. Не рекомендується вирощувати сприйнятливі культури на одній ділянці частіше ніж раз на три роки.

Використання якісного знезараженого насіння та вирощування розсади в стерильних субстратах дозволяє уникнути інфікування на ранніх стадіях розвитку.

Необхідно оптимізувати режим поливу, не допускаючи застою води, та забезпечити належну вентиляцію в теплицях для підтримання оптимального рівня вологості повітря.

Використання біологічних препаратів, таких як триходермін, дозволяє створити захисний бар'єр у прикореневій зоні та витіснити патогенні мікроорганізми.

У разі виявлення хвороби слід негайно ізолювати та утилізувати уражені рослини, а ґрунт навколо них обробити відповідними фунгіцидними засобами для стримування інфекції.