Плектосферельоз

Перші ознаки ураження стають помітними на коренях, які починають буріти, а на кореневій шийці утворюються характерні темні вдавлені плями.

Надземна частина рослини демонструє ознаки в’янення, особливо вдень, коли рослина не в змозі компенсувати втрату вологи через пошкоджену кореневу систему.

Листя поступово втрачає тургор, стає хлоротичним, а згодом — некротичним, починаючи з нижніх ярусів куща.

Стебло в зоні ураження часто розтріскується, оголюючи внутрішні тканини, на яких за високої вологості помітний білуватий наліт спороношення.

• Потемніння та гниття коренів.
• В'янення рослин під дією сонячних променів.
• Хлороз та поступове всихання листя.
• Тріщини на прикореневій частині стебла.
• Зниження темпів росту вегетативної маси.

Збудником плектосферельозу є гриби роду Plectosphaerella, зокрема вид Plectosphaerella cucumerina, який є досить поширеним патогеном.

Цей мікроскопічний гриб здатний до сапротрофного існування в ґрунті, де він зберігається на рослинних рештках протягом багатьох років, чекаючи на сприятливі умови.

Патоген проникає в рослину через кореневі волоски або мікротріщини, поширюючись через судинну систему, що призводить до поступового порушення обміну речовин.

Конідії гриба мають високу мобільність і можуть переноситися з краплями води під час поливу, а також комахами або забрудненим садовим інвентарем.

Біологія збудника характеризується високою адаптивністю до різних умов середовища, що робить цей патоген небезпечним для широкого спектра сільськогосподарських культур.

Основною передумовою для розвитку інфекції є надмірна вологість ґрунту та повітря, що сприяє активному проростанню спор.

Температурний режим у межах 20-25 градусів Цельсія є оптимальним для колонізації патогеном тканин рослини-господаря.

Загущені посіви та відсутність належної вентиляції в теплицях створюють «парниковий ефект», який значно пришвидшує епіфітотійний процес.

Порушення агротехнічних норм, зокрема надмірне внесення азотних добрив, знижує природну опірність рослин до грибкових інфекцій.

Висока кислотність або погана структура ґрунту також можуть бути факторами, що полегшують проникнення гриба в тканини кореневої системи.

Плектосферельоз завдає значної шкоди врожайності, оскільки безпосередньо впливає на кореневу систему, яка забезпечує життєдіяльність рослини.

Ураження судин призводить до швидкої загибелі рослин на різних фазах розвитку, що часто стає причиною випадіння значної кількості кущів на полі.

Якість плодів суттєво знижується: вони стають дрібними, втрачають соковитість, а іноді й зовсім не формуються через припинення росту рослини.

Тривале перебування патогена в ґрунті створює умови для хронічного ураження посівів, що вимагає постійних витрат на боротьбу з хворобою.

Економічні втрати також пов'язані з необхідністю утилізації хворих рослин та проведенням тривалих заходів з оздоровлення ділянки.

Основним методом захисту залишається дотримання правильної сівозміни, що позбавляє патоген його основної кормової бази.

Важливо забезпечити якісний дренаж на ділянці та в теплицях, щоб уникнути застою води та перезволоження ґрунту.

Використання фунгіцидів на основі діючих речовин, дозволених для обробки конкретних культур, допомагає стримувати поширення гриба.

Біологічний метод, зокрема використання триходерміну, показує високу ефективність у пригніченні розвитку плектосферельозу в ґрунті.

Ретельне прибирання рослинних решток після збору врожаю є критично важливим етапом, оскільки саме на них зберігається джерело інфекції.