Пласинтові лишайники

Зовнішні прояви присутності пласинтових лишайників виглядають як специфічні плями або нальоти, що щільно прилягають до поверхні кори.

Текстура нальоту може бути лускатою, зернистою або дрібнопористою, залежно від виду та умов навколишнього середовища.

Колір варіюється від оливкового до темного, що часто змушує фермерів помилково вважати їх грибковим ураженням стовбура.

Важливою ознакою є відсутність некротичних плям або ран під самим шаром лишайника, оскільки він не пошкоджує камбій.

• Поява нальоту на штамбах та гілках старих дерев.
• Стійке прикріплення до кори без ознак гниття тканин.
• Зміна насиченості забарвлення залежно від вологості повітря.

Родина Placynthiaceae об'єднує групу лишайників, які в агрономічному сенсі не є патогенами, а належать до категорії епіфітів.

Ці організми є результатом симбіозу гриба та водорості, що дозволяє їм виживати на субстратах, які не містять поживних речовин.

Вони не паразитують на тканинах дерева, тому не можуть бути причиною інфекційних хвороб, якими страждають сільськогосподарські культури.

Використання кори дерев як бази для росту пов'язане виключно з потребою у просторі для кріплення в умовах високої вологості.

Біологія цих організмів передбачає повільний розвиток, що робить їх безпечними сусідами для здорових, енергійних дерев у саду.

Розвиток представників цієї родини спостерігається переважно у садах з надмірною вологістю та поганою вентиляцією крони.

Густі крони, що не проріджуються, створюють постійну тінь та стабільний мікроклімат, що сприяє закріпленню спор на корі.

Атмосферні опади та наявність пилу в повітрі надають лишайникам необхідні мінеральні компоненти для їхнього обмеженого метаболізму.

Старі дерева з глибокими тріщинами в корі є найбільш вразливими до заселення лишайниками через легкість кріплення гіфів.

У регіонах з частими туманами або поблизу водойм активність цих організмів значно вища, ніж у посушливих умовах степової зони.

Пласинтові лишайники не завдають прямої шкоди рослині, оскільки не споживають її енергію або поживні речовини під час свого життєвого циклу.

Однак вони можуть слугувати сховищем для зимуючих стадій комах-шкідників, що згодом можуть пошкодити бруньки або листя.

Наявність густих колоній на стовбурі може створювати перешкоди для нормального дихання кори, що з часом уповільнює ріст дерева.

Вони значно ускладнюють огляд кори, через що садівник може пропустити розвиток справжніх грибкових захворювань, таких як цитоспороз.

Загальна індикація наявності лишайників свідчить про необхідність перегляду агротехнічних заходів у саду для підвищення його життєздатності.

Заходи захисту спрямовані на створення несприятливих умов для лишайників через оптимізацію догляду за плодовими культурами.

Регулярне проріджування крон забезпечує доступ сонячного світла та кращу аерацію, що є смертельним для більшості видів лишайників.

Механічна очистка стовбурів від старої кори за допомогою спеціальних скребків допомагає позбутися колоній, не пошкоджуючи дерево.

Весняне вапнування штамбів та основ скелетних гілок запобігає повторному заселенню та сприяє дезінфекції поверхонь.

Використання препаратів міді в рамках загальної стратегії захисту саду також ефективно пригнічує розвиток цих епіфітів на ранніх стадіях.