Пізолітус

Пізолітус (Pisolithus tinctorius) — це гриб, який належить до родини Склеродермових. Варто наголосити, що це не хвороба рослин, а важливий гриб-симбіонт, який формує екзотрофну мікоризу.

Гриб утворює плодові тіла химерної форми, які заповнені коричневим споровим порошком. Ці тіла часто знаходять біля коріння дерев.

Біологічна суть взаємодії полягає в тому, що гіфи гриба огортають корінь, замінюючи собою кореневі волоски та створюючи мережу для поглинання води.

Рослина забезпечує гриб вуглеводами, отримуючи натомість мінеральні речовини, які гриб видобуває з найбідніших ґрунтів.

Це природний механізм адаптації рослин до складних умов зростання, а не патологічний процес.

Пізолітус віддає перевагу бідним, піщаним та техногенно порушеним ґрунтам, де інші види мікоризи не можуть вижити.

Його поширенню сприяє висока температура ґрунту та низький рівень доступних поживних елементів, особливо фосфору.

Цей гриб дуже витривалий до токсичних умов, тому його часто можна побачити на місцях колишніх гірничих виробок.

Спори гриба легко переносяться вітром на великі відстані, що сприяє швидкій колонізації територій.

В умовах достатнього зволоження та наявності відповідного господаря гриб утворює стабільну популяцію.

Пізолітус не є небезпечним для сільськогосподарських культур, оскільки він спеціалізується на деревах, таких як сосна, дуб або евкаліпт.

У випадках, коли гриб утворює мікоризу, жодної шкоди для дерев немає — навпаки, вони ростуть швидше та стійкіше.

Плутанина з «хворобою» виникає через візуальну схожість плодових тіл на незвичні нарости, що лякає некваліфікованих працівників.

Відсутність знань про користь мікоризи може призвести до непотрібної боротьби з корисним організмом.

Шкода може бути лише опосередкованою, якщо гриб витісняє інші корисні мікоризні види в дуже специфічних екологічних нішах.

Методи боротьби не застосовуються, оскільки Пізолітус є корисним компонентом лісових екосистем.

У розплідниках для вирощування сіянців навпаки часто додають інокулят цього гриба в субстрат.

Якщо необхідно знизити його кількість, слід застосувати агротехнічні методи зміни структури ґрунту.

Регулярне внесення добрив може зменшити інтенсивність мікоризоутворення.

• Покращення аерації ґрунту.
• Контроль рівня мінерального живлення.
• Використання якісного субстрату в розплідниках.