Піннулярія

Першою ознакою появи піннулярії є виникнення нальоту, який варіюється від бурого до темно-зеленого кольору на поверхні ґрунту.

Наліт поступово ущільнюється, перетворюючись на своєрідну кірку, яка при висиханні тріскається і стає перешкодою для повітря.

Для сходів рослин така «броню» на ґрунті стає серйозною фізичною перешкодою, що затримує або повністю блокує появу паростків.

Уражені рослини мають пригнічений вигляд, часто спостерігається жовтіння сім'ядоль та уповільнення темпів розвитку кореневої системи.

При високій вологості поверхня ґрунту стає слизькою, що створює сприятливі умови для розмноження патогенних бактерій та грибів.

Піннулярія (лат. Pinnularia) — це рід одноклітинних діатомових водоростей, які широко поширені у ґрунтах з підвищеною вологістю.

Хоча ці організми не є класичними фітопатогенами, їхня активна життєдіяльність у розсадниках створює серйозні проблеми для вирощування культур.

Водорості мають кремнеземний панцир, завдяки якому вони швидко колонізують поверхню вологого субстрату, утворюючи щільний наліт.

Розвиток піннулярії тісно пов'язаний з інтенсивністю освітлення та рівнем вологості, що робить її особливо небезпечною в тепличних господарствах.

Ці мікроорганізми здатні до фотосинтезу, тому вони найкраще почуваються на відкритих, добре освітлених ділянках ґрунту, що не прикриті рослинами.

Головним чинником поширення є надлишкове зволоження субстрату, яке не встигає випаровуватися протягом дня.

Пряме сонячне світло або інтенсивне доосвітлення в теплицях забезпечує водоростям енергію для масового розмноження.

Надлишок поживних речовин, особливо фосфорних сполук, у ґрунтових сумішах провокує швидкий ріст цих мікроорганізмів.

Поганий повітрообмін у приміщенні та застій вологого повітря створюють ідеальну мікрофлору для колонізації поверхні піннулярією.

Використання нестерильного ґрунту або торфу низької якості часто є джерелом первинного зараження ділянки.

Основна шкода полягає у порушенні газообміну в ґрунті, що призводить до кисневого голодування кореневої системи рослин.

Водорості виступають конкурентами для культурних рослин, активно поглинаючи мінеральні добрива з верхнього шару ґрунту.

Механічна кірка, утворена піннулярією, обмежує нормальне проростання насіння та деформує ніжні стебла молодих паростків.

Накопичення продуктів життєдіяльності водоростей змінює кислотно-лужний баланс ґрунту, що негативно впливає на ріст розсади.

Загальна фітосанітарна ситуація в теплиці погіршується, що потребує додаткових витрат на очищення та дезінфекцію субстрату.

Необхідно суворо дотримуватися графіка поливу, допускаючи періодичне підсихання верхнього шару ґрунту для загибелі водоростей.

Регулярне обережне розпушування верхнього шару субстрату руйнує колонії та покращує доступ повітря до коренів.

Мульчування поверхні ґрунту тонким шаром сухого річкового піску або перліту перекриває доступ світла, необхідного для фотосинтезу.

Для дезінфекції інвентарю та поверхонь у теплиці слід використовувати відповідні антисептики, безпечні для майбутніх культур.

• Коригування режиму зрошення.
• Покращення вентиляції теплиці.
• Використання мульчуючих матеріалів.
• Видалення ураженого верхнього шару ґрунту.