Физодерматоз лободи

Физодерматоз лободи проявляється у вигляді утворення характерних галів або здуття на уражених органах рослини-господаря.

Зовні ці новоутворення виглядають як численні опуклості, що розвиваються на черешках, листках та стеблах лободи (Chenopodium).

Всередині галів з часом формуються спори гриба, що призводить до зміни забарвлення уражених ділянок тканин рослини на більш світле або жовтувате.

При сильному розвитку захворювання уражені частини рослини деформуються, що негативно позначається на загальному фізіологічному стані бур'яну.

Візуально діагностика утруднена на ранніх стадіях, проте при уважному огляді можна помітити характерну горбистість поверхні листка.

Збудником цього захворювання є гриб-хітридіоміцет Physoderma pulposum, що належить до порядку Chytridiales.

Цей патоген поводиться як облігатний паразит, тісно пов'язаний із тканинами рослини з родини Амарантові, зокрема роду Лобода.

Біологічний цикл розвитку гриба включає формування зооспор, які здатні пересуватися у водному середовищі для зараження нових ділянок рослини.

У процесі своєї життєдіяльності патоген викликає гіпертрофію тканин рослини, що призводить до утворення характерних галів.

Гриб зберігається у ґрунті та на рослинних рештках у вигляді спор спокою, які мають високу стійкість до несприятливих умов середовища.

Розвиток фізодерматозу лободи прямо залежить від рівня вологості ґрунту та приземного шару повітря, оскільки зооспорам потрібна крапельно-рідка волога.

Найбільш сприятливим періодом для зараження є періоди із затяжними опадами або надмірним зрошенням у весняно-літній період.

Температурний режим відіграє другорядну роль, проте помірно теплі умови сприяють прискоренню проростання спор та активності патогену.

Щільність стояння рослин сприяє швидкому поширенню інфекції від хворої рослини до здорової за наявності контакту.

Накопиченню інфекційного початку в агроценозі сприяє відсутність сівозміни та залишення уражених рослинних решток на поверхні ґрунту.

Основна шкідливість Physoderma pulposum полягає у пригніченні росту та розвитку бур'яну, який є конкурентом для сільськогосподарських культур.

Попри те, що це хвороба бур'яну, вона не є ефективним методом біологічної боротьби, оскільки не знищує лободу повністю.

Наявність патогену в посівах може створити хибне відчуття зниження забур'яненості, що призводить до помилок у плануванні захисних заходів.

Надмірне ураження лободи фізодерматозом рідко призводить до масової загибелі бур'яну, тому не може розглядатися як фактор значного зниження конкуренції.

Важливо враховувати, що лобода може виступати резерватором інфекції, яка за певних умов може переходити на споріднені культурні види.

Основним методом контролю є дотримання правильних сівозмін, що виключають накопичення специфічних патогенів у ґрунті.

Важливим заходом є своєчасне глибоке загортання пожнивних решток, що перешкоджає збереженню спор спокою гриба.

Застосування агротехнічних заходів, спрямованих на регулювання водного балансу ділянки, знижує ризик епіфітотійного розвитку хвороби.

• Використання гербіцидів для контролю забур'яненості.
• Дотримання фітосанітарних норм на полях.
• Знищення бур'янів у період їх вегетації.

Хімічний захист спрямований насамперед на повне знищення бур'яну, оскільки вузькоспеціалізовані фунгіциди проти цього збудника не застосовуються.