Борошниста роса шовковиці

Типовою ознакою ураження є поява білого або сіруватого нальоту на нижній поверхні листя, який поступово стає щільнішим.

На початкових стадіях наліт нагадує розсипане борошно, згодом у ньому формуються чорні крапки — плодові тіла збудника.

Листя, уражене хворобою, втрачає тургор, стає ламким і часто скручується в човник, що є характерною ознакою дії Phyllactinia moricola.

У разі сильного розвитку інфекції наліт може спостерігатися навіть на молодих пагонах, що призводить до їх викривлення та затримки росту.

Зовнішній вигляд дерева змінюється: воно набуває хворого вигляду, листя передчасно жовтіє та масово опадає вже в другій половині літа.

Збудником цієї хвороби є гриб-паразит Phyllactinia moricola, що належить до класу Ascomycetes та порядку Erysiphales.

Цей гриб спеціалізується на ураженні видів роду Morus (шовковиця), використовуючи тканини рослини як основне джерело живлення.

Біологічна особливість патогена полягає у формуванні клейстотеціїв, які слугують для виживання гриба у несприятливих умовах протягом зимового періоду.

Гриб розвивається переважно на нижній частині листкової пластинки, де формує мережу міцелію, що проникає в епідерміс рослини.

Конідіальна стадія розмноження забезпечує швидке поширення спор у межах насаджень за допомогою повітряних потоків протягом всього вегетаційного сезону.

Сприятливим середовищем для розвитку гриба є висока вологість повітря, особливо при теплих ночах, коли утворюється рясна роса.

Густі крони дерев, де погано циркулює повітря, створюють ідеальний мікроклімат для проростання спор гриба та розвитку міцелію.

Періоди з частими туманами та відсутністю прямих сонячних променів значно прискорюють поширення борошнистої роси на шовковиці.

Рослини, що ростуть у затінених місцях, піддаються зараженню значно частіше, ніж дерева на добре освітлених і провітрюваних ділянках.

Дисбаланс у мінеральному живленні, зокрема надлишок азотних добрив, також робить тканини шовковиці більш сприйнятливими до патогена.

Хвороба значно знижує фотосинтетичну активність рослини через блокування листкової поверхні грибковим нальотом.

Передчасна втрата листя послаблює дерево, зменшуючи його здатність накопичувати поживні речовини для зимівлі.

У промисловому шовківництві це захворювання призводить до критичного зниження якості сировини — листя стає непридатним для годівлі гусениць шовкопряда.

Хронічне ураження призводить до поступового відмирання молодих пагонів, що з роками значно зменшує врожайність та декоративну цінність дерева.

Наслідком хвороби є загальне пригнічення імунної системи шовковиці, що відкриває шлях для інших вторинних інфекцій.

Першочерговим заходом є агротехнічний контроль, який передбачає осіннє збирання та спалювання опалого листя, де зимує збудник.

Регулярна обрізка крони забезпечує гарне освітлення та провітрювання, що перешкоджає розвитку грибних захворювань.

При масовому прояві хвороби ефективним є використання фунгіцидів, зокрема препаратів на основі сірки або сучасних системних засобів захисту.

• Санітарне очищення ділянки від рослинних решток.
• Проріджування загущених насаджень для кращого доступу повітря.
• Використання стійких до хвороб сортів шовковиці.
• Профілактичні обробки фунгіцидами на початку літа.

Важливо не допускати надмірного загущення плантацій, щоб уникати локального підвищення вологості повітря навколо крони дерев.