Борошниста роса інжиру

Перші симптоми хвороби проявляються у вигляді появи білястого нальоту на нижній стороні листків інжиру, який згодом стає більш помітним.

Поступово наліт поширюється на весь листок, набуваючи іноді сіруватого або жовтуватого відтінку через розвиток органів спороношення гриба.

Уражені листки починають скручуватися, втрачають колір, стають ламкими та передчасно опадають, оголюючи пагони.

На зрілих стадіях розвитку патогену на нальоті можна розгледіти дрібні темні крапки, що є плодовими тілами гриба (клейстотеціями).

• білий наліт на нижній частині листя;
• скручування та деформація листкових пластин;
• жовті плями на уражених ділянках;
• передчасний листопад;
• сповільнення росту пагонів.

Збудником цієї хвороби є сумчастий гриб Phylactinia caricae, який спеціалізується на паразитуванні на представниках роду Фікус.

Цей патоген є облігатним паразитом, що означає повну залежність гриба від живих тканин рослини-господаря для отримання поживних речовин.

Життєвий цикл гриба складається з вегетативного розмноження конідіями протягом сезону та утворення клейстотеціїв для перезимівлі на опалому листі.

Гриб утворює розгалужену грибницю на поверхні листя, проникаючи в епідерміс за допомогою спеціальних органів — гаусторій.

Поширення спор відбувається переважно повітряними массами, що сприяє швидкому перенесенню інфекції на сусідні дерева в саду.

Розвиток Phylactinia caricae найбільш інтенсивно відбувається в умовах підвищеної вологості та помірних температур повітря.

Загущені посадки, де відсутня належна циркуляція повітря, створюють ідеальні умови для проростання спор гриба та розвитку міцелію.

Хвороба часто спалахує після періодів дощів або в умовах рясних ранкових рос, що забезпечують необхідний рівень вологості на листі.

Температурний діапазон у межах +18...+24 градусів Цельсія є найбільш сприятливим для швидкого розмноження збудника хвороби.

Порушення балансу мінерального живлення, зокрема надлишок азоту, робить тканини інжиру ніжнішими та доступнішими для атаки патогеном.

Ураження борошнистою росою призводить до суттєвого зниження інтенсивності фотосинтезу, що негативно впливає на загальний стан дерева.

Нестача поживних речовин через пошкоджене листя спричиняє осипання плодів та погіршення їхніх смакових якостей під час дозрівання.

Тривала хвороба виснажує інжир, внаслідок чого дерево стає більш вразливим до морозів та інших стресових факторів довкілля.

Зменшення площі зеленої поверхні крони негативно відображається на врожайності поточного року та закладанні врожаю на наступний сезон.

У складних випадках дерево може повністю втратити листя вже в середині літа, що призводить до відмирання молодих пагонів та гілок.

Головною вимогою для запобігання поширенню інфекції є регулярна санітарна обрізка, що покращує провітрювання всередині крони.

Необхідно ретельно збирати та спалювати опале листя, оскільки саме в ньому зберігаються зимуючі спори патогенного гриба.

Ефективними є профілактичні обробки препаратами на основі сірки або фунгицидами системної дії при перших ознаках появи хвороби.

Важливо забезпечити збалансоване живлення рослин, додаючи достатню кількість калійно-фосфорних добрив для зміцнення імунітету.

Моніторинг стану насаджень у вологі періоди дозволяє вчасно виявити вогнища хвороби та локалізувати їх за допомогою хімічних засобів.