Фоматоспорові

Первинні ознаки ураження проявляються у вигляді потемніння окремих ділянок кори або стебел. Ці зони згодом стають некротичними та можуть вдавлюватися всередину.

На поверхні некротичних плям з’являються дрібні чорні крапки — це плодові тіла збудника, що свідчать про активну стадію розвитку хвороби.

Часто спостерігається розтріскування кори навколо місця зараження, звідки може виділятися камедь або сік, що послаблює загальний стан рослини.

Листя, розташоване над ураженою ділянкою гілки, може передчасно в’янути та жовтіти через порушення руху води та поживних речовин від кореневої системи.

У випадках сильного зараження молоді пагони деформуються, зупиняються в рості та зрештою засихають, що призводить до втрати значної частини крони.

Родина Phomatosporaceae об'єднує сумчасті гриби з порядку Xylariales, які часто виступають як патогени рослинних тканин. Ці мікроорганізми здатні існувати як паразити, так і в якості ендофітів.

Збудник утворює спеціальні плодові тіла — перитеції, що занурені в субстрат господаря. У них дозрівають спори, які під час вологої погоди розсіюються навколо, заражаючи нові частини рослини.

Живлення гриба відбувається шляхом використання органічних речовин рослинних клітин. При масовому розвитку патоген руйнує епідерміс та внутрішні судини, що порушує обмін речовин у рослині.

Життєвий цикл гриба тісно пов'язаний з рослинними рештками, де він зберігається у зимовий період. Це дозволяє йому швидко поширюватися навесні при першому потеплінні.

Таксономічно гриби цієї групи є складними організмами, які вимагають специфічних умов для діагностики, оскільки їх часто плутають з іншими сумчастими грибами сапротрофами.

Сприятливим середовищем для поширення інфекції є затяжні дощі та висока вологість повітря, що супроводжуються помірною температурою повітря у вегетаційний період.

Механічні пошкодження кори після обрізки, граду або впливу шкідників є відкритими воротами для інфекції, через які гриб проникає глибоко в тканини.

Густі, погано провітрювані посадки створюють застій повітря, що сприяє накопиченню вологи на листках та стеблах, створюючи ідеальний клімат для проростання аскоспор.

Порушення режиму поливу та нестача поживних речовин у ґрунті знижують стійкість рослин до грибкових захворювань, роблячи їх легкою здобиччю для патогенів.

Різкі коливання температур протягом доби можуть створювати конденсат, що додатково стимулює розмноження грибниці на поверхні уражених частин рослин.

Основна шкода полягає у зниженні життєздатності багаторічних насаджень, що призводить до поступового відмирання скелетних гілок та цілих дерев.

Зменшення асиміляційної поверхні листя негативно впливає на врожайність та якість плодів, які стають дрібнішими та втрачають свої смакові характеристики.

Патоген відкриває шлях іншим вторинним інфекціям, які швидше руйнують деревину, що робить рослини небезпечними через ризик їх раптового перелому при вітрі.

Для розплідників наявність цієї хвороби означає заборону на продаж матеріалу, оскільки інфекція може легко розноситися на нові території при висадці саджанців.

Довгостроковий вплив гриба на господарство виражається у великих витратах на хімічні засоби захисту та необхідності повної заміни пошкоджених насаджень.

Профілактика починається з ретельного очищення саду від хворих частин рослин, які необхідно негайно спалювати для знищення джерел інфекції.

Використання фунгіцидів на основі міді або системних препаратів дозволяє створити захисний бар'єр на поверхні гілок у критичні фази розвитку рослин.

Важливо проводити обрізку лише сухим інструментом, дезінфікуючи його спиртом або спеціальними розчинами після кожного контакту з ураженою рослиною.

Підвищення імунітету рослин через правильне підживлення калієм та фосфором допомагає їм швидше загоювати рани та протистояти проникненню грибниці.

• Вчасна дезінфекція місць пошкоджень.
• Контроль щільності насаджень.
• Регулярний огляд дерев на наявність плям.
• Застосування біологічних препаратів для оздоровлення ґрунту.