Фомоз буряка

На листках нижнього ярусу з’являються світло-бурі плями округлої форми. Усередині цих плям згодом утворюються дрібні чорні точки — пікніди, за якими легко ідентифікувати хворобу.

Коренеплоди вражаються переважно в районі головки або бічних частин. Тканина ураженої ділянки стає щільною, набуває темного, майже чорного кольору, і поступово підсихає.

Ураження молодих проростків проявляється у вигляді «чорної ніжки». Рослини в'януть, їхня коренева система недорозвинена, а основа стебла стає тонкою та темною.

При зберіганні в кагатах суха гниль може ускладнюватися вторинною інфекцією, що призводить до загального розм'якшення та гниття всієї маси коренеплодів.

• Поява світло-коричневих плям з темним обідком на листі.
• Формування чорних пікнід у центрі некротичних плям.
• Утворення твердих сухих плям на поверхні коренеплоду.
• Вилягання та масова загибель сходів (чорна ніжка).
• Затримка загального розвитку та пожовтіння листя.

Збудником фомозу буряка є гриб Phoma schachtii (синонім Phoma betae). Це недосконалий гриб, який поширюється за допомогою конідій, що формуються у специфічних плодових тілах — пікнідах.

Патоген зберігається в ґрунті на залишках уражених рослин, а також передається з насінням, що робить його вкрай небезпечним для стабільного виробництва коренеплодів.

Хвороба вражає всі види буряків: цукровий, столовий та кормовий. Ураження можливе на будь-яких етапах життєвого циклу рослини, від появи сходів до дозрівання коренеплодів.

Гриб має високу життєздатність та здатний переносити несприятливі умови навколишнього середовища, перечікуючи їх у формі міцелію в рослинних рештках.

Біологічні особливості збудника передбачають наявність вологого середовища для проростання спор, що робить поширення хвороби залежним від метеорологічних умов та вологості ґрунту.

Розвитку фомозу сприяє прохолодна погода з надмірною кількістю опадів у літній період. Оптимальна температура для розвитку міцелію становить близько 20 градусів Цельсія.

Дефіцит мікроелементів, особливо бору, значно послаблює опірність рослин до грибкових хвороб, створюючи сприятливі умови для проникнення патогена в тканини.

Кислі ґрунти, які не пройшли процес вапнування, є зоною підвищеного ризику для накопичення інфекційного запасу збудника фомозу.

Недотримання сівозміни та використання насіння без попередньої обробки фунгіцидами призводять до того, що інфекція зберігається на полях роками.

Загущені посіви, де спостерігається висока вологість повітря всередині стеблостою, стають центрами епіфітотійного поширення спор Phoma schachtii.

Фомоз призводить до значного недобору врожаю через зменшення маси коренеплодів. Уражені рослини мають знижену активність фотосинтезу, що обмежує накопичення цукрів.

Інфекція суттєво знижує якість сировини: погіршуються технологічні властивості цукрового буряка, що створює проблеми при його подальшій переробці на цукрових заводах.

Велика шкода завдається в процесі зберігання, оскільки хворі коренеплоди стають джерелом гниття для сусідніх здорових рослин, що призводить до величезних економічних втрат.

Ураження насінників знижує якість насіннєвого матеріалу, що в майбутньому негативно впливає на густоту посівів та здоров’я наступних генерацій культури.

Через зниження імунітету уражені рослини стають більш вразливими до інших захворювань, що посилює загальний негативний ефект на врожайність поля.

Використання стійких до фомозу гібридів буряка є найбільш ефективним біологічним методом захисту посівів від даного захворювання.

Протруювання насіння системними фунгіцидами гарантує захист молодих паростків від ґрунтової інфекції на найбільш критичних етапах розвитку.

Внесення борних добрив у ґрунт або шляхом позакореневого підживлення значно підвищує стійкість коренеплодів до розвитку сухих гнилей.

Глибока оранка та правильний підбір попередників у сівозміні дозволяють знизити рівень патогенного фону на полі до економічно безпечних показників.

Видалення рослинних решток з поля після збирання врожаю зменшує кількість спор, які можуть перезимувати та заразити наступні посіви в новому сезоні.