Фомоз крокусу

Основні симптоми проявляються у вигляді втиснутих плям коричневого кольору, які з часом темніють. Плями можуть охоплювати як зовнішні лусочки, так і всю поверхню цибулини.

На уражених ділянках часто помітні дрібні чорні крапки — це пікніди гриба. Тканина під плямами стає сухою, пухкою та набуває темно-бурого або майже чорного забарвлення.

Рослини, що виросли з уражених цибулин, виглядають пригніченими, часто не утворюють квіток або мають деформовані, бліді листки, які передчасно жовтіють і сохнуть.

Під час зберігання хворі цибулини можуть виглядати зморщеними. За відсутності належної вентиляції хвороба поширюється на сусідні здорові цибулини, утворюючи осередки гнилі.

Для ідентифікації хвороби на ранніх стадіях важливо проводити ретельний огляд денця цибулини, оскільки саме там гриб часто починає свою агресивну колонізацію.

Збудником захворювання є недосконалий гриб Phoma crocophila, що належить до класу Coelomycetes. Патоген формує пікніди — особливі структури, де дозрівають спори для розповсюдження інфекції.

Гриб здатний тривалий час виживати в ґрунті у вигляді міцелію або пікнід на рештках рослин. Зараження зазвичай відбувається через механічні пошкодження цибулин під час викопування або при контакті з інфікованим субстратом.

Розвиток патогена активізується при порушенні температурного режиму під час зберігання посадкового матеріалу. Грибниця проникає в тканини лусочок, поступово руйнуючи внутрішню структуру цибулини.

Біологічна стійкість Phoma crocophila дозволяє йому переносити несприятливі умови довкілля. Інфекційний цикл замикається при повторній посадці здорових цибулин у заражений ґрунт.

Патоген є вузькоспеціалізованим і найбільш шкодочинним саме для представників роду Crocus, проте може паразитувати і на інших ірисових, що варто враховувати при плануванні посадок.

Сприятливими умовами для розвитку фомозу є підвищена вологість повітря та ґрунту. Особливо небезпечно це в періоди відлиги або при поганій вентиляції складів для зберігання.

Оптимальна температура для розвитку міцелію гриба становить від 18 до 25 градусів тепла. Більш високі або низькі температури дещо уповільнюють, але не зупиняють розвиток патогена повністю.

Важкі, перезволожені ґрунти без дренажу створюють ідеальні умови для розмноження інфекції. Постійний контакт цибулин з вологим субстратом сприяє швидкому проростанню спор гриба.

Пошкодження цілісності шкірки цибулин під час механічного прибирання є головним фактором ризику, що відкриває шлях для патогенної мікрофлори.

Застій повітря у місцях зберігання призводить до утворення конденсату на поверхні посадкового матеріалу, що стає каталізатором для розповсюдження Phoma crocophila.

Фомоз крокусу завдає значних збитків квітникарству, оскільки викликає масову загибель посадкового матеріалу при зберіганні, що робить неможливим отримання врожаю.

Рослини, що вижили, втрачають свою декоративність. Знижується коефіцієнт розмноження, оскільки хвора материнська цибулина не утворює життєздатних діток.

Хвороба робить насадження крокусів нестабільними. У саду фомоз призводить до утворення прогалин у квітниках, що вимагає додаткових витрат на оновлення посадкового матеріалу.

Витрати на фунгіциди та дезінфекцію ґрунту суттєво здорожують собівартість вирощування квітів. Крім того, тривале збереження інфекції в ґрунті обмежує використання ділянки.

Естетична шкода проявляється у нерівномірному цвітінні та слабкому розвитку вегетативної маси, що псує загальний вигляд ландшафтних композицій.

Боротьба з фомозом базується на системному підході. Необхідно суворо вибраковувати кожну цибулину, що має навіть найменші ознаки ураження, перед закладанням на зберігання.

Протруювання цибулин фунгіцидами перед посадкою є обов'язковим заходом. Це створює захисний бар'єр, що запобігає зараженню з ґрунту в початковий період росту.

Дотримання сівозміни дозволяє значно знизити рівень інфекційного фону в ґрунті. Посадка крокусів на одну й ту саму ділянку має здійснюватися з інтервалом не менше 4-5 років.

• Покращення дренажних властивостей ґрунту на ділянці.
• Підтримка сухого режиму та вентиляції в сховищах.
• Дезінфекція ножів та іншого садового інструменту.
• Спалювання сильно уражених примірників рослин.

У разі виявлення вогнищ інфекції в саду, рекомендується пролити ґрунт розчинами фунгіцидів, щоб призупинити розповсюдження спор гриба у верхніх шарах землі.