Азійська іржа сої

Перші ознаки хвороби з'являються на нижньому ярусі листя у вигляді невеликих плям світло-коричневого кольору. З часом у центрі плям розвиваються пустули зі спорами.

У міру розвитку патогену пустули стають темнішими, а на поверхні листа з'являється характерний наліт іржавого кольору. Пошкоджені листки передчасно жовтіють і опадають.

На черешках та стеблах можуть з'являтися дрібні некротичні плями, особливо за умов високої вологості. Ураження бобів зустрічається при сильному розвитку епіфітотії.

Масове поширення хвороби зазвичай спостерігається у фазі цвітіння та наливу бобів, коли рослини максимально густі.

• Поява дрібних плям на нижній стороні листя.
• Утворення коричневих пустул.
• Пожовтіння та передчасне опадання листя.
• Мізерне наповнення бобів зерном.

Збудником хвороби є облігатний гриб-патоген Phakopsora pachyrhizi, що належить до родини Phakopsoraceae. Цей патоген є вузькоспеціалізованим паразитом, що потребує живих тканин для свого розвитку.

Гриб розмножується безстатевим способом, утворюючи уредоспори, які легко переносяться вітром на великі відстані. Патоген має високу здатність до адаптації, що ускладнює виведення повністю імунних сортів.

Хвороба класифікується як іржа листя. Патоген проникає всередину тканин рослини через продихи, де формує уредопустули — органи спороношення.

Життєвий цикл гриба нерозривно пов'язаний з рослинами-господарями, оскільки він не здатний тривалий час виживати в ґрунті як сапротроф.

Окрім сої, патоген вражає велику кількість інших бобових культур, що створює постійні джерела інфекції в агроценозах.

Оптимальні умови для розвитку інфекції включають температуру повітря в межах +15...+28°C та наявність вільної вологи на листі протягом кількох годин.

Часті дощі та тривалі ранкові роси створюють сприятливе середовище для проростання спор гриба та зараження здорових тканин.

Загущені посіви, де порушена циркуляція повітря, швидше накопичують вологу, що робить їх більш вразливими до факопсорозу.

Тривала похмура погода з високою відносною вологістю повітря є критичним фактором, що прискорює поширення гриба по полю.

Повітряні маси відіграють головну роль у переносі інокулюму, тому хвороба здатна охоплювати великі території за короткий час.

Азійська іржа сої є вкрай небезпечним захворюванням, яке може спричинити втрату 80% врожаю та більше. Хвороба різко знижує площу фотосинтезуючої поверхні.

Через передчасне опадіння листя насіння не встигає сформуватися, воно стає дрібним, зморшкуватим та втрачає свою масу.

Ураження бобів часто призводить до їх нерозкриття або повної загибелі зародка насіння, що знижує якість посівного матеріалу.

Погіршуються біохімічні показники врожаю, зокрема значно знижується вміст білка та олії в зерні сої.

З економічної точки зору, необхідність постійного хімічного захисту суттєво підвищує собівартість вирощування культури.

Найефективнішим методом боротьби є вчасне застосування системних фунгіцидів, зокрема з груп триазолів та стробілуринів, при перших ознаках хвороби.

Важливу роль відіграє дотримання сівозміни, що дозволяє уникнути накопичення інфекції в ґрунті та на залишках рослин.

Використання сортів, стійких до збудника, є основою стратегії інтегрованого захисту посівів сої.

Оптимізація густоти посіву сприяє кращому провітрюванню, що обмежує розвиток вологолюбного патогену.

Карантинний контроль за переміщенням рослинної продукції є ключовим заходом для запобігання проникненню хвороби в нові райони вирощування.