Феоакремоніоз

Зовнішні ознаки проявляються хлорозом листя між жилками, що поступово прогресує до виникнення некротичних ділянок із характерним смугастим забарвленням.

При поздовжньому розрізі штамба або рукава помітно коричневе або чорне забарвлення деревини, що є наслідком накопичення токсинів та руйнування клітин.

Найбільш небезпечним симптомом є «апоплектичний удар», при якому кущ раптово в’яне і гине протягом кількох днів, зазвичай у період інтенсивної спеки.

Спостерігається загальне пригнічення росту лози: нові пагони стають тонкими, вкороченими та не здатними до нормального плодоношення.

На ягодах хвороба може проявлятися у вигляді дрібних плям, що призводить до нерівномірного дозрівання та розтріскування шкірки.

Збудником захворювання є сумчасті гриби з роду Phaeoacremonium, серед яких найбільш поширеним є Phaeoacremonium minimum. Ці патогени спеціалізуються на ураженні судинної системи деревини.

Хвороба є складовою частиною комплексу захворювань деревини, відомих як «еска». Міцелій гриба проникає всередину тканин через пошкодження та мікротріщини.

Гриб розвивається в судинах ксилеми, блокуючи нормальний рух води та поживних речовин від кореневої системи до листя та грон.

Патоген має складний життєвий цикл, що включає утворення конідій, які легко розносяться вітром і дощем, забезпечуючи масове зараження в саду.

Тривале перебування гриба у старій деревині робить його надзвичайно стійким до зовнішніх чинників та складним для повного знищення.

Головним фактором розповсюдження є порушення агротехніки, зокрема проведення обрізки в період високої вологості, коли спори гриба найбільш активні.

Висока температура повітря влітку посилює стрес у рослин, роблячи їх більш вразливими до інфекції, що вже знаходиться в тканинах.

Неправильно виконана обрізка з залишенням великих відкритих ран на старій деревині створює сприятливі умови для проникнення патогену.

Використання забрудненого інструменту без дезінфекції при переході від однієї рослини до іншої є ключовим каналом поширення хвороби.

Відсутність належного догляду за виноградником, зокрема накопичення залишків старої деревини, сприяє тривалому виживанню грибниці в саду.

Феоакремоніоз завдає критичної шкоди виноградникам, призводячи до поступового відмирання рукавів і зниження врожайності на 50% і більше.

Хвороба має хронічний характер, що робить її економічно виснажливою для виноградарських господарств протягом багатьох років.

Повна втрата кущів через «апоплексію» змушує власників проводити часте оновлення плантацій, що вимагає великих фінансових витрат.

Якість врожаю різко падає, оскільки хворі рослини не здатні забезпечити нормальний синтез цукрів та інших корисних речовин у плодах.

Складність боротьби зумовлена тим, що на пізніх стадіях гриб знаходиться глибоко всередині деревини, де його не можуть дістати фунгіциди.

Найпершим кроком захисту є суворе дотримання правил обрізки: використання гострого інструменту та дезінфекція ран спеціальними засобами.

Обов'язковим заходом є видалення і знищення (спалювання) усіх хворих кущів, включаючи кореневу систему, для запобігання поширенню інфекції.

Вибір здорового посадкового матеріалу, що пройшов фітосанітарну сертифікацію, є єдиним гарантованим методом уникнення зараження на нових ділянках.

Підтримання оптимального мінерального живлення та достатнього поливу підвищує природний імунітет лози до інфекційних захворювань.

• Регулярна дезінфекція секаторів після кожного куща
• Проведення робіт з обрізки лише в суху погоду
• Застосування біопрепаратів для обробки місць зрізів
• Видалення хворих частин лози з подальшим вивезенням з плантації