Пероноспороз сорго

Перші симптоми проявляються у вигляді хлоротичних смуг або плям на листі, які з часом біліють і відмирають. Характерною ознакою є поява рясного білувато-сірого нальоту на нижній стороні листка, що складається з конідієносців патогена.

У разі системного ураження молоді рослини виглядають пригніченими, їхні міжвузля вкорочуються, а листя стає жорстким і вертикально орієнтованим. Такі екземпляри часто не викидають волоть або формують стерильні суцвіття.

На пізніх стадіях тканини листка можуть руйнуватися, оголюючи судинні пучки, що надає рослині вигляду «пошматованої» верхівки. Цей симптом є діагностичним для стадії під назвою «crazy top».

При ураженні кореневої системи знижується здатність рослини засвоювати воду, що призводить до передчасного в'янення навіть за достатнього зволоження.

• Пожовтіння та хлороз листкових пластинок
• Білий наліт спороношення з нижнього боку листка
• Вкорочення міжвузлів та деформація волоті
• Передчасна загибель сходів
• Руйнування тканин та «пошматованість» листя

Збудником хвороби є ооміцет Peronosclerospora sorghi, що належить до групи патогенів, які викликають несправжню борошнисту росу. Це облігатний паразит, який зберігається у ґрунті у вигляді ооспор або на рослинних рештках.

Життєвий цикл збудника включає утворення зооспорангіїв, які легко поширюються за допомогою вітру та крапель вологи на великі відстані. Інфекція здатна уражати як сходи, так і дорослі рослини протягом вегетації.

Патоген уражає переважно рослини родини Злакові, включаючи культурні види та дикорослі бур'яни. Основним господарем є сорго, проте гриб може адаптуватися до кукурудзи.

Біологія збудника дозволяє йому виживати в різних кліматичних умовах, проте для масового проростання спор необхідна наявність крапельної вологи на поверхні листя.

Генетична пластичність Peronosclerospora sorghi сприяє появі нових рас, що ускладнює селекцію стійких гібридів і вимагає постійного моніторингу посівів.

Розвиток хвороби найбільш інтенсивно проходить за високої відносної вологості повітря, що перевищує 80-90 відсотків. Найбільш сприятливими є нічні температури в діапазоні від +15°C до +25°C.

Наявність крапельної вологи у вигляді роси чи опадів у вечірні та нічні години є критичною умовою для ефективного проростання зооспорангіїв та зараження тканин.

Зараження через ґрунт відбувається активніше в періоди перезволоження землі на ранніх етапах розвитку культури. Ґрунтова інфекція особливо небезпечна при використанні непротруєного насіння.

Швидкість поширення епіфітотії прямо залежить від сили вітру, який переносить конідії на сусідні ділянки, сприяючи вторинному зараженню посівів.

Оптимальні для рослини температури вище +30°C можуть сповільнювати розвиток гриба, проте при високій вологості патоген зберігає активність навіть у спекотний період.

Пероноспороз сорго становить серйозну загрозу для врожайності, оскільки викликає масову загибель сходів та значне зрідження посівів. У разі раннього ураження втрати врожаю зерна можуть становити до 50-80 відсотків.

Хвороба порушує процеси фотосинтезу та метаболізму, що призводить до різкого зниження вегетативної маси рослин. Навіть при частковому ураженні вага та якість зерна суттєво падають.

Системне ураження робить рослини вкрай вразливими до вторинних інфекцій та впливу несприятливих факторів навколишнього середовища, включаючи посуху.

Наявність патогена в посівах сорго обмежує можливості експорту продукції та вимагає впровадження жорстких карантинних заходів у регіонах розповсюдження.

Економічний збиток складається не лише з прямих втрат врожаю, а й з витрат на додаткові фунгіцидні обробки та необхідність дотримання сівозміни.

Основним методом боротьби є використання якісного насіння, обробленого системними фунгіцидами, які пригнічують розвиток патогена на початкових етапах проростання зерна.

Вирощування стійких або толерантних гібридів сорго залишається найбільш надійним та економічно виправданим способом мінімізації ризиків від цього захворювання.

Дотримання сівозміни з перервою у 3-4 роки між вирощуванням чутливих культур дозволяє суттєво знизити запас інфекційного початку у ґрунті.

Агротехнічні прийоми, такі як оптимальні строки сівби та знищення бур'янів, що можуть служити резерватором інфекції, допомагають зменшити тиск хвороби на посіви.

У разі виявлення перших ознак хвороби на полі рекомендується проведення обробок фунгіцидами із груп феніламідів або стробілуринів, що мають виражену лікувальну дію.