Філіппінська несправжня борошниста роса кукурудзи

Перші ознаки ураження проявляються у вигляді хлоротичних плям або поздовжніх смуг на молодих листках кукурудзи. З часом ці зони знебарвлюються.

Характерною ознакою є поява білого або сіруватого пухнастого нальоту на нижньому боці листків, що особливо помітно у вологу погоду.

Уражені рослини мають пригнічений вигляд, виділяються значним вкороченням міжвузлів та кущистістю, що зумовлено аномальним розростанням тканин.

При сильному ураженні спостерігається деформація качанів або їх повна відсутність. Зерно в качанах, якщо вони зав'язуються, є щуплим та нежиттєздатним.

Рослини часто гинуть на ранніх етапах розвитку, не досягаючи фази викидання волоті або молочної стиглості, що значно знижує густоту стояння посівів.

Збудником цієї небезпечної хвороби є ооміцет Peronosclerospora philippinensis. Цей патоген належить до групи грибоподібних організмів, що паразитують на тканинах рослин.

Основною культурою, на якій паразитує збудник, є кукурудза. Проте він також може уражати інші злакові трави, які виступають як резерватори інфекції.

Міцелій патогена розвивається в тканинах листя та стебла. Для розмноження гриб утворює конідії, які розносяться вітром на великі відстані від джерела зараження.

Зимуючою стадією є ооспори, які тривалий час зберігаються в ґрунті та на рештках рослин. Вони дуже стійкі до несприятливих погодних умов.

Системний характер інфекції дозволяє грибу швидко проникати у всі органи рослини, що робить боротьбу з ним досить складним завданням для агронома.

Активний розвиток філіппінської несправжньої борошнистої роси потребує високої вологості повітря та наявності роси чи опадів.

Температурний режим у межах 20-25 градусів тепла створює найкращі умови для проростання спор та швидкого поширення міцелію по рослині.

Посіви, що розташовані у низинах або піддаються надмірному поливу, знаходяться у зоні підвищеного ризику розвитку хвороби.

Загущення посівів створює специфічний мікроклімат всередині стеблостою, що сприяє накопиченню вологи та швидкому поширенню конідій між рослинами.

Порушення сівозміни сприяє накопиченню збудника в ґрунті, що збільшує імовірність раннього ураження сходів наступного року.

Це захворювання вважається одним з найнебезпечніших для кукурудзи, оскільки воно здатне знищити до 80-90% врожаю в епіфітотійні роки.

Зниження врожайності відбувається через припинення фотосинтетичної діяльності ураженого листя та порушення транспорту поживних речовин.

Заражені рослини втрачають стійкість до інших хвороб, зокрема до фузаріозів та різноманітних стеблових гнилей, що ще більше погіршує фітосанітарний стан.

Економічні збитки зростають також через витрати на додаткові заходи захисту та необхідність заміни насіннєвого матеріалу на стійкий.

Хвороба має високий потенціал до швидкого поширення, тому навіть локальні вогнища можуть стати причиною проблем для всього агропідприємства.

Найбільш ефективним методом профілактики є вирощування гібридів кукурудзи, які мають генетичну стійкість до цього патогену.

Дотримання просторової ізоляції та сівозміни дозволяє розірвати цикл розвитку гриба та зменшити тиск інфекції на посіви.

Обов'язковим заходом є протруювання насіння фунгіцидами системної дії, що захищає проростки на найуразливішій стадії їх розвитку.

Знищення бур'янів та глибока оранка ґрунту допомагають зменшити кількість ооспор, які зимують у ґрунті та на залишках кукурудзи.

Уникання надмірного зволоження та оптимізація густоти посівів дозволяють створити несприятливі умови для поширення збудника.