Пармелія

Основною зовнішньою ознакою є поява на стовбурах та гілках плоских або злегка вигнутих лусок. Вони часто мають характерний колір, що варіюється від сірого до бурого.

Найчастіше лишайники заселяють нижню частину стовбура та старі скелетні гілки, де освітлення мінімальне, а вологість повітря тривалий час залишається стабільно високою.

У міру розростання окремі колонії зливаються, утворюючи великі плями, що можуть охоплювати значну площу поверхні дерева. Такий покрив робить кору візуально "старою" та неохайною.

Кора під щільним шаром лишайника часто стає більш пухкою. Іноді спостерігається зміна її кольору, що свідчить про порушення нормальних процесів дихання тканин дерева.

При дуже тривалому поширенні колонії можуть ставати досить товстими та важкими, що призводить до їх відшаровування разом із частинками ороговілої кори.

Пармелія (Parmelia) — це рід лишайників, що живуть на корі дерев. Це симбіотичний організм, що поєднує гриб та водорість, який не є паразитом у звичному розумінні, оскільки не живиться соками рослини.

Лишайник використовує дерево лише як фізичну опору (субстрат). Він отримує необхідні для росту воду та мінеральні речовини з опадів, повітря та пилу, що осідає на корі.

Тіло лишайника (талом) має вигляд листоподібних пластинок різного відтінку: від світло-сірого до темно-коричневого. Вони щільно прилягають до поверхні кори.

Цей організм надзвичайно стійкий до несприятливих умов. Він легко витримує посуху, переходячи у стан спокою, і швидко активізується при підвищенні вологості навколишнього середовища.

Розмножується пармелія спорами або вегетативними частинками свого талому, які переносяться вітром або краплями дощу на нові ділянки кори або сусідні дерева.

Основним фактором поширення пармелії є підвищена вологість у поєднанні із недостатнім провітрюванням крони. Загущені дерева — ідеальне середовище для розвитку цього епіфіту.

Лишайники вкрай чутливі до якості повітря, тому їх активний розвиток часто вказує на екологічну чистоту саду, проте водночас свідчить про занедбаність агротехнічних заходів.

Дерева з віком стають більш сприйнятливими до заселення пармелією через природне розтріскування кори, що полегшує закріплення спор на поверхні стовбура.

Порушення режиму поливу, особливо при надмірному зволоженні пристовбурного кола, значно підвищує вологість повітря в саду, що прискорює ріст та колонізацію лишайниками нових ділянок дерева.

Відсутність регулярних санітарних робіт дозволяє лишайникам безперешкодно захоплювати все більші площі, поступово виснажуючи захисні сили рослини.

Шкода пармелії полягає у фізичному перекритті газообміну кори. Покриваючи стовбур, лишайник створює перешкоду для нормального дихання тканин, що уповільнює метаболізм рослини.

Щільний талом лишайника стає прихистком для багатьох шкідників, зокрема щитівок, кліщів та інших комах, які зимують під його покривом, уникаючи обробок пестицидами.

Постійна волога, яку утримує шар пармелії, створює сприятливі умови для розвитку гнильних процесів та грибкових захворювань, що руйнують кору дерева.

Тривале перебування під "ковдрою" з лишайників веде до пригнічення дерева, що проявляється у зниженні врожайності, слабкому прирості пагонів та підвищеній вразливості до хвороб.

Ослаблене дерево стає менш стійким до низьких температур, а велика маса лишайника може посилювати пошкодження кори під час морозів.

Механічне очищення є найбільш радикальним та перевіреним способом боротьби. У період спокою дерева кору обережно очищають дерев'яними або пластиковими скребками, щоб не пошкодити живу тканину.

Після механічної очистки обов'язково проводять дезінфекцію стовбура та гілок 3-5% розчином залізного купоросу. Це гарантує знищення залишків спор лишайника.

Раціональне проріджування крони дозволяє покращити циркуляцію повітря та проникнення сонячного світла, що створює несприятливі умови для повторного заселення пармелією.

• Регулярне обрізування та омолодження крони
• Очищення стовбурів від відмерлої кори
• Побілка стовбурів вапном із додаванням мідного купоросу
• Контроль рівня вологості в пристовбурних колах

Профілактична побілка вапном, збагачена мідними препаратами, допомагає надовго захистити кору від спороношення пармелії та інших патогенів, зберігаючи здоров'я саду.