Парафомоз

Перші прояви хвороби зазвичай спостерігаються у вигляді темних плям на нижніх листках або на стеблі біля основи рослини.

На поверхні некротичних плям з часом з’являються дрібні чорні точки — пікніди, які є джерелом подальшого розповсюдження спор гриба по полю.

Листя, що зазнало ураження, поступово жовтіє, скручується та відмирає, що суттєво знижує енергію росту всієї рослини.

При сильному ураженні стебло може переламуватися в місці некрозу, оскільки тканини втрачають механічну міцність під дією грибних токсинів.

• Темно-коричневі плями на стеблах.
• Чорні пікніди у центрі уражень.
• Всихання окремих листків.
• Зламування стебел біля кореневої шийки.
• Повільний розвиток уражених примірників.

Збудником цієї хвороби є гриб Paraphoma pye, який належить до класу несоскових грибів та характеризується здатністю до формування пікнід у тканинах рослин.

Патоген здатен тривалий час виживати у ґрунті та на залишках рослин, що робить його вкрай стійким до несприятливих погодних умов у міжсезоння.

Інфекція поширюється за допомогою конідій, які переносяться вітром, дощем або комахами на здорові органи рослин-господарів.

Біологія гриба Paraphoma pye передбачає проходження циклу дозрівання на органічних залишках, що є важливим етапом у накопиченні інфекційного потенціалу.

Це захворювання вражає представників різних родин, проте найбільш чутливими є капустяні, де гриб швидко колонізує стебла та листя.

Оптимальними умовами для активізації Paraphoma pye є висока відносна вологість повітря та тепла погода у весняно-літній період.

Густі посіви сприяють застою повітря, що створює сприятливий мікроклімат для проростання спор та колонізації здорових тканин рослин.

Опади, особливо тривалі дощі, сприяють поширенню інфекції на нижні яруси рослин за рахунок розбризкування спор разом із краплями води.

Порушення сівозміни є критичним фактором, що призводить до зростання кількості патогенів у ґрунті та посилення ураженості посівів.

Будь-які пошкодження тканин, спричинені шкідниками чи градом, стають вхідними воротами для інфекції, значно прискорюючи розвиток хвороби.

Парафомоз здатний завдавати значної економічної шкоди, зменшуючи як масу врожаю, так і його якісні показники, такі як олійність чи вміст білка.

Передчасне відмирання листя через хворобу скорочує термін вегетації, що призводить до неповноцінного наливу насіння та зниження енергії проростання.

Пошкодження стеблової системи підвищує ризик вилягання посівів, що ускладнює збір врожаю та призводить до значних втрат під час комбайнування.

В осередках сильного розвитку хвороби спостерігається випадіння проростків, що суттєво знижує густоту стояння рослин на полі.

Зниження імунітету рослин під дією патогена полегшує проникнення інших вторинних збудників, що призводить до комплексної загибелі посівів.

Суворе дотримання сівозміни з поверненням чутливих культур на поле не раніше ніж через три-чотири роки є ключовим заходом обмеження хвороби.

Ретельна обробка ґрунту, спрямована на якнайшвидше перегнивання пожнивних залишків, дозволяє знищити джерела первинної інфекції.

Вибір гібридів із високим рівнем стійкості до фомозоподібних грибів дозволяє суттєво знизити ризики значних втрат навіть у несприятливі роки.

Використання фунгіцидів під час активної вегетації в моменти появи перших симптомів допомагає локалізувати вогнища та захистити врожай.

Якісне протруювання насіння перед посівом гарантує захист сходів на ранніх етапах розвитку від ґрунтової інфекції Paraphoma pye.