Парагломеральні гриби

Парагломеральні гриби (лат. Paraglomerales) належать до відділу Glomeromycota. Важливо підкреслити, що ці організми не є збудниками хвороб рослин, а виконують корисну функцію в агроценозах.

Вони утворюють арбускулярну мікоризу, вступаючи у симбіотичний зв'язок з кореневою системою більшості культурних рослин. Це природний процес, що значно покращує загальний стан посівів.

Гриби отримують від рослини вуглеводи, натомість допомагаючи їй поглинати важкодоступні форми мінеральних елементів з ґрунту.

Їхня присутність у коренях — це ознака здорового та родючого ґрунту, а не хворобливого стану культури. У науковій літературі вони ніколи не описуються як патогени.

Оскільки вони не викликають симптомів в'янення, некрозу чи гнилі, їх класифікація як «хвороби» є помилковою та потребує агрономічного уточнення для правильного сприйняття.

Для успішного розвитку Paraglomerales необхідна наявність живих корінців рослин-господарів. Без симбіозу з рослиною ці гриби не можуть завершити свій життєвий цикл.

Найкращі умови для їхнього існування забезпечуються в ґрунтах із гарною структурою, достатнім доступом повітря та помірною вологістю, що дозволяє гіфам гриба поширюватися в ґрунті.

Висока концентрація фосфорних добрив у ґрунті може знижувати активність грибів, оскільки рослина починає менше залежати від мікоризного живлення при надлишку легкодоступних поживних речовин.

Температурні умови відіграють значну роль, оскільки активний обмін речовин між грибом та корінням відбувається при стабільних весняно-літніх температурах ґрунту.

Стан ґрунтової біоти в цілому впливає на розвиток цих грибів: чим менше токсичного впливу гербіцидів та фунгицидів, тим багатшою стає мікоризна мережа в ризосфері.

Парагломеральні гриби не завдають шкоди рослинам. Навпаки, вони підвищують опірність сільськогосподарських культур до посухи, засолення та дії кореневих патогенів.

Шкоди в агрономічному розумінні від них немає; відсутні втрати врожаю чи погіршення якості продукції через цей симбіоз.

Навпаки, відсутність таких грибів може негативно позначитися на врожайності, оскільки рослини з розвиненою мікоризою краще засвоюють мікроелементи, такі як мідь та цинк.

Немає жодних підстав вважати Paraglomerales загрозою, тому їхній вплив на врожай є виключно позитивним або нейтральним залежно від типу ґрунту.

Агрономи, які працюють за принципами органічного землеробства, спеціально сприяють розвитку цих мікроорганізмів для покращення природної родючості ґрунтів.

Заходи боротьби проти парагломеральних грибів не проводяться, оскільки вони є корисними компонентами ґрунтової мікробіоти, а не збудниками хвороб.

Агротехнічні заходи спрямовані на підтримку їх чисельності та активності, що допомагає рослинам бути більш стійкими до реальних хвороб і несприятливих умов середовища.

Рекомендується мінімізація інтенсивної обробки ґрунту, яка руйнує тонку мережу грибних гіф, що забезпечує зв'язок між рослинами.

Використання сидератів та сівозмін із культурами, що добре підтримують мікоризу (наприклад, більшість зернових), є найкращою стратегією збереження цих грибів.

• Відмова від глибокої оранки на користь No-till.
• Помірне використання хімічних засобів захисту.
• Внесення органіки для стимуляції мікоризи.
• Уникнення надмірних доз мінеральних добрив.