Пахиметріоз цукрової тростини

Типовою ознакою пахиметріозу є помітне розрідження кореневої системи, при якому первинні та вторинні корені стають ламкими та набувають бурого відтінку.

Уражені корені втрачають здатність до поглинання води, що призводить до видимого в'янення листкової поверхні навіть за достатньої вологості ґрунту.

Рослини, уражені цією хворобою, мають уповільнений темп росту, слабке кущення та виглядають пригніченими порівняно зі здоровими екземплярами.

При викопуванні хворих рослин можна помітити некротичні ділянки на коренях, які згодом перетворюються на м'яку гниль, що розпадається при дотику.

• Зменшення кількості продуктивних пагонів.
• Пожовтіння нижніх листків через дефіцит поживних речовин.
• Низька якість сировини через порушення обміну цукрів.

Збудником захворювання є грибоподібний організм Pachymetra chaunorhiza, який належить до класу ооміцетів і вражає кореневу систему.

Цей мікроорганізм живе безпосередньо у ґрунті і спеціалізується виключно на коренях цукрової тростини, проникаючи в молоді тканини під час їх росту.

Патоген зберігається у вигляді ооспор, які мають надзвичайну стійкість до стресових факторів середовища, дозволяючи грибу виживати без господаря багато років.

Зараження відбувається через виділення коренями речовин, які активують проростання спор, після чого міцелій починає руйнівну дію на кору коренів.

Біологічна природа збудника робить боротьбу з ним складною, оскільки він глибоко проникає в ґрунтовий профіль і стає частиною агроценозу.

Розвиток патогену стимулюється високим рівнем вологості ґрунту, особливо в періоди рясних опадів, коли спори легко поширюються з водою.

Температурний режим у межах 20–30°C є найбільш сприятливим для вегетації гриба та активного поширення інфекції в зоні ризосфери.

Монокультура цукрової тростини створює ідеальні умови для наростання інфекційного навантаження, оскільки патоген постійно отримує свіжий субстрат для живлення.

Важкі та ущільнені ґрунти сприяють тривалому утриманню вологи, що критично важливо для успішного зараження рослин зооспорами гриба.

Порушення агротехнічних норм, зокрема глибоке розпушування міжрядь з пошкодженням коренів, полегшує проникнення збудника в тканини тростини.

Головна небезпека полягає у суттєвому зниженні врожайності плантацій та якості отриманого цукру через незадовільний стан коренів.

Через руйнування кореневої системи рослини часто вилягають, що ускладнює збирання врожаю та підвищує витрати на технічне обслуговування.

Хвороба робить рослини беззахисними перед іншими патогенами ґрунту, що призводить до комплексного ураження посівів та випадіння значної частини рослин.

Наявність пахиметріозу на полі призводить до зниження економічної доцільності вирощування тростини, що вимагає передчасної заміни плантації.

Збитки від пахиметріозу включають також втрати від зниження виходу цукру на одиницю площі, що критично для прибутковості агропідприємства.

Використання генетично стійких сортів цукрової тростини є найбільш ефективним і стратегічним підходом у боротьбі з цією хворобою.

Впровадження сівозміни з використанням культур, стійких до ооміцетів, дозволяє поступово очистити ґрунт від накопичених ооспор гриба.

Покращення дренажних властивостей ґрунту допомагає обмежити пересування зооспор та знизити загальну інфекційну активність патогену.

Обов'язкова дезінфекція посадкового матеріалу та техніки перед виходом на поле мінімізує ризик занесення інфекції на нові ділянки.

Системний моніторинг стану кореневої системи на ранніх етапах вегетації дозволяє вчасно виявити осередки ураження та вжити карантинних заходів.