Оттіоз

Головним симптомом оттіозу є локальне відмирання кори на гілках. Уражені ділянки набувають бурого або темно-коричневого кольору і поступово засихають.

На поверхні відмерлої кори можна помітити дрібні чорні горбки — це плодові тіла гриба (перитеції). Вони часто розміщуються групами, утворюючи характерні скупчення.

У місцях ураження спостерігається розтріскування кори. При сильному розвитку хвороби відбувається кільцеве відмирання тканин, що веде до раптового в'янення та засихання гілки.

Деревина під корою в зоні зараження темніє через глибоке проникнення грибниці. Листя на уражених гілках передчасно жовтіє та осипається.

Хвороба часто вражає ослаблені дерева, тому симптоми часто маскуються під наслідки сонячних опіків або механічних пошкоджень.

Збудником захворювання є гриб-аскоміцет Otthia (найбільш відомий вид Otthia spiraeae). Цей патоген належить до групи сумчастих грибів, що найчастіше ведуть сапротрофний спосіб життя на деревині.

Життєвий цикл гриба включає формування перитеціїв, які розвиваються на відмерлих частинах кори. Всередині сумок-аскоспор зріють спори, що розносяться вітром і дощем, заражаючи ослаблені ділянки гілок.

Гриб здатний тривалий час зберігатися в уражених тканинах рослини у вигляді грибниці. Інфекційний запас накопичується в сухій корі та пошкоджених гілках, що залишаються після обрізки.

Патоген активізується навесні, коли середньодобові температури підвищуються, а вологість залишається на високому рівні. Спори проникають у тканини через мікротріщини або рани від морозобоїн.

Грибниця поступово колонізує кору та камбій, руйнуючи клітини рослини та виділяючи токсичні речовини, що веде до глибокого некрозу тканин.

Розвитку оттіозу сприяють висока вологість повітря та часті опади у весняно-літній період. Застій вологи в кроні дерева створює ідеальне середовище для проростання спор.

Температурний режим відіграє важливу роль: хвороба активніше розвивається при помірних температурах, коли ослаблені після зими рослини не мають сильного імунітету.

Порушення агротехніки, зокрема загущення посадки, погіршує провітрюваність саду, створюючи зони підвищеної вологості, сприятливі для розвитку патогену.

Механічні пошкодження стовбурів та гілок, спричинені обрізкою, градом або шкідниками, слугують «воротами» для первинної інфекції.

Ослаблення дерев через нестачу живлення або несприятливі ґрунтово-кліматичні умови значно підвищує сприйнятливість культур до захворювання.

Оттіоз завдає серйозної шкоди плодовим насадженням, викликаючи відмирання окремих гілок і цілих скелетних сучків, що знижує загальну площу крони та продуктивність.

У запущених випадках хвороба призводить до повної втрати здатності дерева до плодоношення. Поступове відмирання тканин порушує рух соків, що веде до пригнічення всього організму.

Інфекційний фон у саду збільшується щороку, якщо не проводити санітарні заходи. Це робить неможливим отримання якісного врожаю та скорочує термін експлуатації саду.

Ураження скелетних частин дерева робить їх крихкими, що може призвести до обламування під вагою плодів або при сильних поривах вітру.

Економічний збиток полягає як у втраті частини врожаю, так і у витратах на проведення додаткових лікувальних та профілактичних обробок препаратами.

Основою захисту є своєчасна санітарна обрізка всіх уражених гілок. Важливо видаляти не лише хворі ділянки, а й захоплювати 10–15 см здорової тканини.

Усі зрізи та місця механічних пошкоджень необхідно дезінфікувати розчином мідного купоросу або садовим варом для запобігання повторному зараженню.

Профілактичні обприскування фунгіцидами, що містять мідь, ранньою весною та пізньою осінню дозволяють суттєво знизити запас спор на дереві.

Необхідно підтримувати високий рівень агротехніки: проводити регулярне підживлення, полив та захищати стовбури від сонячних опіків шляхом побілки.

• Регулярний огляд саду.
• Утилізація рослинних решток (спалювання).
• Дезінфекція садового інструменту після роботи з хворими деревами.
• Своєчасна боротьба зі шкідниками кори.