Охролехієві

Охролехієві (Ochrolechiaceae) належать до родини лишайників, тому їх не слід ототожнювати з інфекційними захворюваннями сільськогосподарських рослин.

Зовні ці організми виглядають як нашарування на корі дерев або камінні, що мають коркову або лускату структуру слоевища.

Характерною ознакою є наявність апотеціїв — плодових тіл, які можуть бути занурені в основу або підійматися над нею у вигляді жовтуватих дисків.

Колірна гама слоевища зазвичай варіюється від світло-сірого до яскраво-жовтого кольору, залежно від виду та умов освітлення.

На відміну від грибкових хвороб, лишайники мають дуже повільний ріст і чітко відокремлену від тканини рослини структуру, яка легко відділяється.

Назва охролехієві не відноситься до патогенів. Це симбіотичні організми, що складаються з гриба-аскоміцета та водорості.

Гриб утворює тіло лишайника, надаючи йому форму та захищаючи фотобіонта від пересихання або надмірного випромінювання.

Водорості, що живуть всередині слоевища, займаються фотосинтезом, забезпечуючи симбіоз необхідними органічними сполуками.

Ці організми є незалежними від метаболізму вищих рослин і не виділяють токсинів, здатних викликати некроз чи інші патологічні стани.

Охролехієві не здатні проникати всередину тканин рослини, тому термін хвороба до них в контексті агрономії є помилковим.

Розвиток цих лишайників можливий лише за умови високої якості повітря, оскільки вони є дуже чутливими до промислового забруднення.

Вони полюбляють вологі та напівтінисті ділянки саду, де кора дерев залишається зволоженою тривалий час після дощів.

Оптимальним субстратом для поселення є стара та груба кора, яка слугує ідеальним місцем для кріплення спор лишайників.

Висока вологість повітря сприяє їх поширенню, тому в старих густих садах їх кількість завжди вища, ніж на відкритих молодих посадках.

Охролехієві не розвиваються на інтенсивно оброблюваних полях через часте механічне втручання та використання засобів захисту рослин.

Безпосередньої шкоди культурним рослинам ці організми не завдають, оскільки вони не є паразитами.

Незначна шкода може бути опосередкованою: великі колонії лишайників можуть сприяти затриманню вологи, що ускладнює стан кору взимку.

Також під шаром лишайників можуть ховатися різноманітні шкідники саду, такі як личинки жуків чи щитівки, що ускладнює проведення інсектицидної обробки.

Охролехієві жодним чином не впливають на якість врожаю або процес цвітіння та дозрівання плодів.

Часто лишайники на корі вказують на загальне старіння дерева, що вимагає уваги агронома до стану здоров'я всього саду.

Оскільки це не є хворобою, спеціальних засобів для боротьби з лишайниками як патогенами не передбачено.

Основним методом профілактики та очищення є механічне видалення лишайників за допомогою скребків або жорстких щіток у вологу погоду.

Побілка стовбурів дерев розчином вапна або спеціальними садовими сумішами значно обмежує можливість розвитку лишайників.

Оптимізація режиму обрізки дозволяє збільшити освітленість та вентиляцію крони, що створює несприятливі умови для епіфітів.

Регулярне внесення мінеральних добрив зміцнює імунітет дерев та стимулює швидке відновлення поверхні кори, що заважає поселенню лишайників.