Нотофомоз арахісу

Первинні симптоми проявляються як плямистість на листі, що з часом темніють. Зона некрозу швидко збільшується, захоплюючи здорові тканини рослини.

Характерною рисою є поява дрібних чорних крапок на уражених ділянках — це пікніди гриба. Вони добре помітні при огляді уражених органів під збільшувальним склом.

Вражені стебла та черешки стають крихкими, що часто призводить до їхнього надлому. Це суттєво порушує нормальний потік поживних речовин всередині рослини.

Масове ураження призводить до передчасного опадання листя, що послаблює рослину та затримує її розвиток. Така ситуація веде до зниження інтенсивності фотосинтезу.

• Поява плям коричневого кольору.
• Утворення чорних пікнід на некрозах.
• Пожовтіння та в'янення листя.
• Зниження загальної енергії росту культури.

Збудником захворювання є гриб Nothophoma arachidis-hypogaeae, який є вузькоспеціалізованим патогеном арахісу. Він належить до групи мікроміцетів, здатних вражати різні органи рослини.

Гриб розмножується шляхом формування пікнід, у яких визрівають конідії. Ці спори є основним інструментом поширення інфекції в агроценозах під час вегетаційного періоду.

Міцелій патогена може зимувати в уражених рештках рослин, що лежать на поверхні ґрунту або зароблені в нього. Це робить інфекційний фон стабільним протягом кількох років.

Розвиток гриба залежить від вологості та температури навколишнього середовища. Nothophoma arachidis-hypogaeae виявляє високу агресивність у зонах з достатнім зволоженням.

Біологічні особливості збудника включають здатність до швидкої колонізації тканин господаря при настанні сприятливих кліматичних умов для спороношення.

Висока вологість повітря та наявність краплинної вологи є основними умовами для проростання спор. Оптимальний температурний діапазон для гриба становить +20...+28 градусів.

Загущені посіви, де відсутня належна циркуляція повітря, є найбільш вразливими до поширення інфекції. Це створює "парниковий" ефект, сприятливий для патогену.

Порушення сівозміни, при якому арахіс висівається на одному місці часто, призводить до накопичення спорового матеріалу в ґрунті. Це значно підвищує ризик раннього зараження посівів.

Тривалі періоди з опадами сприяють швидкому поширенню конідій з нижніх ярусів листя на верхні. Вітер та краплі дощу переносять спори на здорові частини рослин.

Недостатній рівень агротехніки, зокрема відсутність належної обробки ґрунту, сприяє збереженню інфекції. Поверхневий обробіток ґрунту залишає рештки рослин на доступному рівні.

Шкодочинність нотофомозу виражається у суттєвому недоборі врожаю товарних бобів арахісу. Рослини, що втратили листя, не здатні сформувати повноцінний врожай.

Якість врожаю знижується через пошкодження плодів та загальне ослаблення рослинного організму. Це може призвести до зниження вмісту олії в насінні.

Уражені посіви мають гірший імунітет, що робить їх чутливішими до інших хвороб та шкідників. Це вимагає складнішої стратегії захисту посівів.

Економічні втрати фермерів можуть бути відчутними через необхідність використання додаткових фунгіцидних обробок. Це підвищує собівартість продукції.

Раннє ураження сходів призводить до випадання рослин та зрідженості посівів, що обмежує потенціал урожайності вже на стадії формування густоти стосу.

Вибір стійких до нотофомозу сортів є найефективнішим методом захисту. Селекційна робота дозволяє створювати генетично захищені гібриди та сорти.

Сівозміна з чергуванням культур, які не є господарями цього гриба, дозволяє "очистити" поле від інфекційного навантаження за кілька років.

Глибоке орання поля після збору врожаю забезпечує мінералізацію залишків рослин, де зберігається збудник. Це знищує джерело первинної інфекції.

Використання фунгіцидів на основі діючих речовин з системною дією допомагає зупинити розповсюдження гриба під час критичних фаз вегетації.

Збалансоване живлення мікро- та макроелементами підвищує опірність рослин до патогену. Здоровий стан посівів є запорукою стійкості до біотичних стресів.