Бура плямистість арахісу

Основним симптомом є поява невеликих, округлих плям темно-бурого або майже чорного кольору на верхній стороні листків. Плями мають чіткі межі та темне забарвлення.

На нижній стороні листка у місцях плям утворюються концентричні кола зі спороношенням гриба. Вони мають вигляд оксамитового нальоту темно-коричневого кольору, що добре помітно при детальному огляді.

З розвитком хвороби плями можуть зливатися, охоплюючи значні площі листкової пластинки. Це спричиняє передчасне пожовтіння та опадання листя, починаючи з нижніх ярусів куща.

Пораження поширюється не тільки на листя, але й на стебла та черешки. На них з’являються витягнуті коричневі плями, які можуть спричинити пошкодження вегетативних частин.

За умов високої вологості хворі рослини виглядають пригніченими, їхній ріст уповільнюється, а загальна листкова маса суттєво зменшується.

Збудником хвороби є недосконалий гриб Nothopassalora personata (раніше відомий як Cercospora personata). Цей патоген належить до класу гіфоміцетів та є спеціалізованим паразитом вегетативних органів арахісу.

Гриб зберігається в ґрунті на рослинних рештках, а також може переноситися з насінням, що робить його важковикорінюваним у сівозмінах. Під час вегетації патоген розмножується конідіями, які розносяться вітром, краплями дощу та комахами.

Міцелій гриба проникає у тканини листка через продихи або механічні пошкодження. Вражені ділянки поступово відмирають, що призводить до порушення фізіологічних процесів рослини.

Цикл розвитку гриба дуже короткий, що дозволяє йому давати кілька генерацій протягом одного сезону. Це робить хворобу вкрай агресивною за сприятливих для неї погодних умов.

Патоген має високу спеціалізацію, проте в сприятливих умовах може вражати різні сорти та види арахісу, спричиняючи значні пошкодження посівів.

Розвитку хвороби сприяє тепла та волога погода з частими опадами. Оптимальна температура для проростання спор становить від +20 до +25°C.

Висока відносна вологість повітря (понад 80%) є критичним фактором для початку епіфітотії. Наявність крапельної вологи на листі внаслідок роси або туману необхідна для активації патогена.

Загущені посіви та недостатня аерація всередині травостою створюють сприятливе мікросередовище для накопичення вологи, що прискорює поширення інфекції.

Незадовільний стан живлення та ослабленість рослин іншими шкідниками підвищують сприйнятливість арахісу до проникнення спор Nothopassalora personata.

Порушення сівозміни з частим поверненням арахісу на те саме поле призводить до накопичення інфекційного навантаження у ґрунті.

Головна шкода полягає у передчасному скиданні листя, що критично знижує активність фотосинтезу та налив бобів.

Втрата листкової маси до настання повної стиглості призводить до зменшення маси тисячі насінин та зниження загальної врожайності на 30-50%.

Пошкодження стебел і черешків порушує транспортування поживних речовин, через що насіння стає щуплим, втрачає товарний вигляд та погіршує свої якісні показники.

Хвороба провокує ослаблення рослини, роблячи її вразливою до вторинних інфекцій, що суттєво погіршує якість зібраного врожаю.

Економічні збитки також включають витрати на фунгіцидний захист, який є необхідним заходом для запобігання загибелі значної частини врожаю.

Дотримання сівозміни є фундаментальним заходом: повернення арахісу на попереднє місце рекомендується не раніше, ніж через 3-4 роки.

Використання стійких сортів арахісу дозволяє значно знизити інтенсивність розвитку плямистості та витрати на хімічну обробку.

Якісне орання або дискування ґрунту після збирання врожаю забезпечує швидке розкладання залишків, на яких зимує гриб.

Застосування фунгіцидів на основі міді, тріазолів або стробілуринів є виправданим при перших ознаках хвороби.

• Постійний контроль посівів, починаючи з фази цвітіння.
• Оптимізація схеми сівби для кращого провітрювання рослин.
• Боротьба з бур'янами, що можуть бути резерваторами інфекції.
• Використання протруєного насіннєвого матеріалу високої якості.