Стеблова гниль рису

Перші ознаки зазвичай з'являються на нижніх листкових піхвах, які безпосередньо контактують з водою під час вегетації.

На ранніх стадіях це виглядає як темно-сірі або коричневі плями, що мають розмиті межі та поступово охоплюють стебло навколо.

Характерною особливістю є формування чорних склероциїв всередині порожнини стебла, що стають помітними при його розрізуванні у другій половині літа.

Поступово уражені ділянки стають ламкими, що призводить до загального в'янення рослини та порушення процесів транспортування поживних речовин.

Зовнішній вигляд хворих рослин супроводжується передчасним пожовтінням та посиленим виляганням посівів під дією вітру або ваги колосся.

Збудником захворювання є гриб Nakataea oryzae, який відомий своєю здатністю утворювати дрібні чорні склероції в тканинах уражених рослин.

Цей патоген є типовим мешканцем ґрунту та рослинних решток, де він зберігається протягом тривалого часу, чекаючи на сприятливі умови для зараження.

Інфекційний процес починається з проростання склероциїв, що плавають на поверхні поливної води, які при контакті з листковими піхвами починають виділяти грибницю.

Міцелій гриба швидко проникає в епідерміс стебла, руйнуючи паренхіму і поступово пересуваючись до судинної системи рослини.

Біологія гриба тісно пов'язана з вологістю, тому він найбільш активний у рисових чеках, де створюються стабільні умови для розвитку інфекції.

Висока вологість повітря та тривале стояння води в чеках є основними каталізаторами стрімкого розвитку хвороби в посівах.

Температурний режим у межах +25…+30°C створює ідеальне середовище для розмноження патогена та його поширення за допомогою зрошувальної системи.

Надлишкове внесення азотних добрив робить тканини рослин більш ніжними та вразливими для проникнення гіф гриба, сприяючи епіфітотії.

Загущені посіви, які мають погану вентиляцію та низький рівень освітлення, стають ідеальним місцем для накопичення інфекційного навантаження.

Відсутність сівозміни та систематичне вирощування рису на одному полі роками сприяє накопиченню великої кількості склероциїв у верхньому шарі ґрунту.

Зниження врожайності є основним наслідком ураження, оскільки патоген перериває живлення колоса, призводячи до утворення щуплого зерна.

Масове вилягання посівів ускладнює збирання врожаю, що призводить до механічних втрат на полі та зниження продуктивності комбайнів.

Погіршуються технологічні якості зерна, що значно знижує його ринкову вартість та придатність для подальшої переробки на крупу.

Інфекція знижує вихід насіння з високими посівними якостями, що вимагає додаткових витрат на оновлення посівного матеріалу в господарстві.

Поле, заражене стебловою гниллю, стає потенційно небезпечним для наступних років, оскільки склероції гриба зберігають життєздатність тривалий час.

Використання сортів, стійких до Nakataea oryzae, є найефективнішим методом мінімізації впливу хвороби на кінцевий врожай.

Агротехнічні заходи мають включати глибоку оранку для закладання рослинних решток, у яких зимує гриб, на глибину понад 20 см.

Необхідно суворо дотримуватися норм внесення добрив, забезпечуючи рослини калієм для зміцнення клітинних стінок соломини.

• Організація правильного режиму зрошення з періодичним осушенням чеків.
• Видалення бур'янів, які можуть бути резерваторами інфекції.
• Застосування системних фунгіцидів при появі перших ознак хвороби в період інтенсивного росту.

Постійний моніторинг фітосанітарного стану посівів дозволяє вчасно вжити захисних заходів та запобігти катастрофічним втратам продукції.