Моллісиноз ожини

Перші симптоми хвороби проявляються на листках у вигляді локальних некротичних плям різної форми, які поступово змінюють свій колір з бурого на світліший.

Для плям моллісинозу характерна наявність чіткої облямівки, яка відмежовує уражену ділянку від здорової тканини, що є важливою ознакою для діагностики.

На поверхні плям можна побачити дрібні темні крапки — це апотеції гриба, де дозрівають нові спори для подальшого зараження сусідніх листків.

При масовому ураженні листя стає крихким, скручується, а потім передчасно засихає, що значно змінює зовнішній вигляд та життєздатність куща.

• поява плям на нижніх ярусах листя;
• деформація та висихання листових пластинок;
• погіршення загального стану рослини;
• зниження темпів приросту пагонів.

Збудником захворювання є гриб Mollisina rubi, який належить до групи аскоміцетів. Цей патоген спеціалізується на ураженні вегетативних органів ягідних чагарників.

Гриб зазвичай перезимовує у вигляді міцелію або плодових тіл на опалому листі та уражених частинах пагонів, зберігаючись у ґрунті до початку нового вегетаційного періоду.

Розвиток гриба в тканинах рослини відбувається шляхом проростання спор, які потрапляють на поверхню листа через продихи або механічні пошкодження епідермісу.

Патоген активно розмножується, утворюючи конідії, що поширюються за допомогою потоків повітря, крапель дощу або при контакті з інструментами під час догляду за рослинами.

Біологічний цикл Mollisina rubi тісно інтегрований з фізіологічним станом ожини, що дозволяє йому швидко колонізувати рослини у періоди зниженої імунної стійкості.

Найбільш сприятливими для розвитку інфекції є умови з надмірною вологістю, особливо у весняно-літній період, коли випадає велика кількість опадів.

Для проростання спор та колонізації листя необхідна наявність краплинно-рідкої вологи, яка затримується на листках через погану вентиляцію в середині густого куща.

Температурний режим у межах 18-20 градусів Цельсія є оптимальним для інтенсивного розмноження гриба, що прискорює поширення хвороби на здорові частини рослини.

Порушення агротехніки, зокрема недотримання оптимальної відстані між кущами під час посадки, створює застій повітря, що сприяє накопиченню спор у зоні листя.

Надмірне азотне живлення, що призводить до надто швидкого росту ніжної тканини, також робить рослини більш сприйнятливими до проникнення патогену.

Хвороба призводить до суттєвого зниження фотосинтетичної площі листя, що негативно позначається на загальному енергетичному балансі рослини протягом сезону.

Через передчасне опадання листя ожина не встигає накопичити достатньо цукрів та поживних речовин, що знижує морозостійкість пагонів у зимовий період.

Продуктивність плантації падає, оскільки рослина витрачає ресурси на боротьбу з інфекцією замість того, щоб спрямовувати їх на формування та дозрівання плодів.

Зниження якості та розміру ягід, а також ризик загибелі молодих пагонів, роблять моллісиноз небезпечним захворюванням для промислових ягідників.

Накопичення інфекційного навантаження в ґрунті та на рештках рослин створює постійну загрозу для наступних сезонів, потребуючи регулярних захисних заходів.

Санітарна обрізка та видалення всіх рослинних решток після завершення збору врожаю є критично важливими заходами для зменшення джерел інфекції.

Важливо стежити за густотою посадок, своєчасно проводячи проріджування пагонів, щоб забезпечити гарну аерацію та швидке висихання листя після дощу.

Використання фунгіцидів контактної та системної дії дозволяє ефективно зупинити поширення гриба, якщо обробки проводяться згідно з інструкцією.

Дотримання сівозміни та вибір стійких до хвороб сортів ожини дозволяє суттєво знизити витрати на хімічний захист плантації в майбутньому.

Збалансоване внесення добрив, що враховує потреби культури в мікроелементах, зміцнює імунітет ожини та допомагає їй самостійно протистояти патогенам.