Лобарієві

Родина Лобарієві (Lobariaceae) включає великі листуваті лишайники, які часто помилково приймають за небезпечне захворювання кори плодових дерев.

Вони утворюють на корі дерева великі, помітні плями, що можуть досягати значних розмірів, мають виразні лопаті та зморшкувату поверхню.

Колір талому сильно змінюється залежно від вологості повітря: від яскраво-смарагдового після дощу до сіро-коричневого в суху погоду.

На відміну від симптомів хвороб, ці утворення не викликають розтріскування кори, появи виразок або виділення камеді (камедетечі).

При детальному огляді видно, що талом лише прикріплений до поверхні кори, не проникаючи всередину живих тканин дерева.

Важливо усвідомити, що лобарієві не є збудниками хвороб рослин і не мають ніякого відношення до інфекційного процесу.

Це симбіотичні організми, які живуть на корі як на субстраті, використовуючи її лише як опору для фотосинтезу та життєдіяльності.

Вони не висмоктують поживні речовини з дерева і не впливають на його фізіологічні процеси розвитку, цвітіння чи плодоношення.

Ці організми є повністю автономними завдяки фотосинтезуючим водоростям або цианобактеріям, що входять до їхнього складу.

Тому їх присутність не потребує лікування, адже рослина не є «хворою» в класичному агрономічному розумінні.

Розвиток лобарієвих можливий лише за наявності специфічних екологічних умов, які рідко зустрічаються в інтенсивних агроценозах.

Вони потребують чистого повітря, стабільного рівня вологості та відсутності впливу антропогенних забруднювачів, таких як сірчані сполуки.

Через свою високу чутливість до екологічного стану, лобарієві є чудовими біоіндикаторами, що свідчать про гарний стан навколишнього середовища.

Їх зростання відбувається дуже повільно, тому вони оселяються лише на старих деревах, які не піддавалися радикальній обробці пестицидами.

Найкраще вони почуваються в умовах лісових масивів або старих занедбаних садів, де мікроклімат залишається незмінним протягом багатьох років.

Лобарієві не завдають жодної шкоди господарській діяльності людини або здоров’ю дерев, на яких вони оселяються.

Вони не викликають загнивання деревини, не сприяють поширенню шкідників і не створюють конкуренції за ресурси з самим деревом.

У деяких випадках велика кількість лишайників на кроні може бути показником надмірної загущеності, але вони лише наслідок, а не причина проблеми.

Садівники повинні розуміти, що боротьба з цими лишайниками є марною тратою часу і ресурсів, адже вони не мають негативного впливу на врожай.

Навпаки, їх наявність свідчить про високу екологічну якість садової ділянки та відсутність надмірного хімічного навантаження.

Заходи захисту проти лобарієвих в агротехніці не передбачені, оскільки вони не класифікуються як шкідливі організми.

Якщо необхідно з естетичних міркувань змінити вигляд дерева, краще зосередитися на загальному оздоровленні крони шляхом грамотної обрізки.

Уникайте використання токсичних розчинів, які могли б пошкодити лишайники, оскільки вони також можуть нашкодити корі та корисній мікрофлорі дерева.

Регулярне дотримання агротехнічних норм, як-от правильне внесення добрив та своєчасний полив, сприяє природному відторгненню старих частин кори разом із лишайниками.

Використання механічної очистки стовбурів є допустимим лише для декоративних цілей, але воно не має жодного значення для захисту рослин.