Ліхенотелієві гриби

Основною ознакою є поява темних, майже чорних точок на корі, які можуть групуватися в невеликі плями або плівки на поверхні.

При візуальному огляді можна помітити незначне знебарвлення тканин навколо уражених місць, що свідчить про активність грибниці в епідермісі.

Часто спостерігається розтріскування кори в місцях розвитку гриба, що супроводжується відшаровуванням верхніх шарів деревини.

Уражені пагони втрачають тургор і можуть передчасно засихати, особливо в умовах стресу від посухи або нестачі поживних речовин.

• Темні крапкові утворення.
• Тріщини на корі рослин.
• Зміна кольору епідермісу.
• Локальне відмирання тканин.

Родина Lichenotheliaceae належить до порядку Lichenotheliales класу Dothideomycetes. Ці мікроскопічні гриби є об'єктами вивчення фітопатології як потенційні збудники уражень тканин рослин.

Збудник характеризується розвитком дрібних аском, які можуть глибоко проникати в субстрат. Біологічно вони адаптовані до виживання на поверхні кори або епідермісу листя.

Гриби цього сімейства часто діють як вторинні патогени, оселяючись на ослаблених ділянках стебел та гілок дерев і кущів.

Вивчення генетичної структури показує, що ці організми мають високу стійкість до несприятливих факторів середовища, що дозволяє їм зберігатися в корі тривалий час.

У циклі розвитку ключову роль відіграють спори, які переносяться вітром або краплями дощу на здорові ділянки рослин, де за сприятливих умов починають проростати.

Розвиток ліхенотелієвих грибів тісно пов'язаний з високою вологістю повітря та наявністю постійного джерела вологи на поверхні рослин.

Найбільш сприятливими є затінені ділянки саду з обмеженою циркуляцією повітря, що сприяє накопиченню спор у кронах дерев.

Температурний режим у межах від +15 до +25 градусів є оптимальним для активного поширення інфекції в літній період.

Важливим фактором є наявність ран або механічних пошкоджень, через які грибниця швидше проникає у внутрішні тканини рослини-господаря.

В умовах промислового садівництва висока щільність посадок без належного проріджування створює ідеальні умови для розмноження патогену.

Шкодочинність полягає в ослабленні загального імунітету рослин, через що вони стають сприйнятливими до інших, більш агресивних хвороб.

Порушення цілісності кори відкриває шлях для проникнення шкідників та бактеріальних інфекцій, що може призвести до загибелі цілих гілок.

Тривале перебування гриба на поверхні рослини виснажує її ресурси, знижуючи врожайність та якість плодів.

Масове поширення патогену значно погіршує товарний вигляд декоративних та плодових культур, що є критичним для розплідників.

У важких випадках спостерігається передчасне старіння та відмирання скелетних гілок, що вимагає радикального омолодження насаджень.

Основним заходом боротьби є вчасне видалення уражених частин рослин та їх подальша утилізація за межами ділянки.

Необхідно проводити щорічну санітарну обрізку для забезпечення оптимальної вентиляції крон та доступу сонячного світла.

Використання фунгіцидів контактної дії на основі міді є ефективним заходом для профілактики розповсюдження спор на ранніх стадіях.

Замащування зрізів та ран спеціальними пастами запобігає проникненню грибів усередину деревини.

Підтримання належного агрофону, зокрема збалансоване живлення, зміцнює стійкість культур до інфекційних захворювань.