Леканорові лишайники

Основними ознаками є наявність накипних або листуватих наростів на поверхні кори, які можуть мати сіру, зеленувату або жовтувату палітру кольорів.

Характерною рисою багатьох видів родини Lecanoraceae є наявність помітних плодових тіл (апотеціїв), що виглядають як невеличкі диски на таломі.

Лишайники щільно з'єднані з корою, утворюючи шорстку поверхню, яка за текстурою значно відрізняється від здорової гладкої кори молодих дерев.

Візуально вони виглядають як плями різного розміру, що поступово розширюються, покриваючи значні ділянки гілок або стовбурів старих насаджень.

На відміну від багатьох грибкових хвороб, лишайники не викликають гниття тканин або зміни кольору внутрішніх шарів деревини під місцем кріплення.

Леканорові лишайники (Lecanoraceae) не є збудниками хвороб рослин у традиційному сенсі, оскільки вони не паразитують на тканинах дерева.

Ці організми є симбіозом гриба та водорості, які використовують кору лише як стабільний субстрат для свого існування.

З точки зору ботаніки, це епіфіти, які отримують поживні речовини переважно з повітря та опадів, не споживаючи сік дерева-господаря.

Присутність лишайників на корі частіше є індикатором певних екологічних умов, а не ознакою прямого інфекційного ураження дерева.

Ці організми мають складну структуру та повільний темп росту, тому їх заселення на дереві відбувається поступово протягом багатьох років.

Розвиток лишайників стимулюється високою вологістю повітря та недостатньою кількістю сонячного світла в середині крони дерев.

Старі, занедбані сади з густою кроною, де не проводиться регулярна обрізка, є найбільш сприятливим середовищем для поширення Lecanoraceae.

Погана вентиляція в кроні створює мікроклімат, у якому спори лишайників легко проростають і закріплюються на поверхні кори.

Знижений тургор або механічні пошкодження кори полегшують колонізацію поверхні дерева цими епіфітними організмами.

Наявність туманів та відсутність прогріву стовбурів прямими променями сонця є критичними факторами для успішного росту лишайників.

Шкодочинність леканорових лишайників полягає насамперед у тому, що вони створюють ідеальне середовище для розмноження шкідників.

Під шаром лишайників успішно зимують щитівки, кліщі та яйця багатьох видів комах, які шкодять плодовим культурам навесні.

Надмірне покриття кори може обмежувати дихання рослини, перешкоджаючи нормальному газообміну через сочевички на поверхні кори.

Це створює передумови для поступового пригнічення дерева, особливо якщо воно вже ослаблене іншими негативними факторами середовища.

В декоративному та промисловому садівництві лишайники значно знижують естетичний вигляд насаджень та вказують на загальну запущеність саду.

Головним заходом боротьби є регулярне обрізування, що забезпечує провітрювання крони та гарне освітлення стовбурів сонячним промінням.

Механічна очистка кори металевими або жорсткими пластиковими щітками в період спокою дозволяє ефективно видалити лишайники без травмування камбію.

Профілактична побілка штамбів та основних скелетних гілок вапняним розчином з додаванням мідного купоросу є класичним методом захисту.

Використання фунгіцидів на основі міді при ранньовесняному обприскуванні допомагає попередити появу та поширення епіфітної флори на корі.

Підтримка оптимального рівня живлення та водного балансу сприяє швидкому росту кори, що ускладнює закріплення лишайників на дереві.