Лазіодиплодіоз

Типовою ознакою лазіодиплодіозу є утворення некротичних плям на пагонах, які з часом розростаються і можуть призвести до розтріскування кори та утворення глибоких виразок.

При ураженні плодів спостерігається швидкий розвиток гнилі, що супроводжується потемнінням шкірки. Часто на поверхні плодів виступає наліт, який складається з міцелію та спор гриба, що надає йому чорного кольору.

Рослини, уражені системно, виявляють ознаки в'янення: спочатку жовтіють і скручуються листки, а згодом цілі гілки засихають, що створює ефект «раптової загибелі» частини крони.

При зрізі гілок або стовбура спостерігається побуріння або почорніння деревини, що свідчить про глибоке проникнення грибниці в ксилему та руйнування судинної системи рослини.

У багатьох випадках симптоми нагадують інші некрози, тому для встановлення точного діагнозу важливо звернути увагу на наявність характерних пікнід на відмерлих ділянках рослини.

Збудником захворювання є гриби роду Lasiodiplodia, серед яких найбільш поширеним та небезпечним є Lasiodiplodia theobromae. Цей патоген належить до класу аскоміцетів і характеризується здатністю вражати як живі, так і ослаблені тканини рослин.

Гриб здатний тривалий час зберігати життєздатність у ґрунті, на сухих гілках та опалому листі. Поширення інфекції відбувається за допомогою конідій, які переносяться вітром, водою під час дощу та комахами.

Патоген проникає в рослину через пошкодження кори, місця зрізів, або природні отвори, після чого розвивається у внутрішніх тканинах, руйнуючи провідну систему та викликаючи загальне пригнічення рослини.

Життєвий цикл гриба включає формування пікнід — спеціалізованих структур, де утворюються спори. Ці структури часто помітні неозброєним оком як дрібні чорні крапки на поверхні ураженої кори або плодів.

Висока пластичність гриба дозволяє йому адаптуватися до різних умов, що робить цей патоген особливо небезпечним для широкого спектра культур у південних регіонах з теплим кліматом.

Основним фактором, що стимулює розвиток лазіодиплодіозу, є висока температура повітря (в діапазоні +25...+35°C), яка часто супроводжується високою вологістю, що забезпечує ідеальні умови для проростання спор.

Стресові чинники, такі як нестача вологи в період посухи, перепади температур або пошкодження градом, значно знижують опірність рослин, відкриваючи шлях для проникнення патогену.

Порушення агротехніки, зокрема відсутність санітарної обрізки та неправильне підживлення, сприяють накопиченню інфекційного навантаження в саду, роблячи насадження вразливими до повторних інфекцій.

Інфекція також легко поширюється через нестерильний садовий інструмент, яким користуються під час проведення обрізки, що підкреслює важливість дезінфекції обладнання.

Наявність шкідників, які прогризають ходи в деревині, є критичним фактором ризику, оскільки вони не тільки переносять спори, але й створюють ідеальне середовище для розвитку колоній гриба всередині рослини.

Лазіодиплодіоз завдає колосальних збитків сільському господарству, оскільки призводить до втрати значної частини врожаю та передчасної загибелі плодових дерев, що вимагає заміни насаджень.

Хвороба робить плоди непридатними для реалізації, оскільки вони швидко загнивають під час зберігання та транспортування, що створює великі втрати для виробників та експортерів.

Зменшення асиміляційної поверхні листя внаслідок в'янення призводить до зниження якості плодів, їхнього дрібнішання та погіршення смакових характеристик, що знижує загальну рентабельність господарства.

Системне ураження багаторічних рослин призводить до виснаження їхньої енергії, що робить дерева чутливими до морозів та інших несприятливих умов середовища, скорочуючи термін їхньої експлуатації.

Економічна шкода від лазіодиплодіозу включає не лише безпосередню втрату продукції, а й витрати на лікування, видалення хворих рослин та реалізацію карантинних заходів на території господарства.

Система захисту базується на комплексному підході, де головну роль відіграє санітарна обрізка та видалення всіх джерел інфекції — сухих, пошкоджених та заражених гілок, які підлягають обов'язковому спалюванню.

Рекомендується застосовувати мідьвмісні фунгициди для обробки саду в період спокою, що дозволяє суттєво знизити кількість зимуючих спор на поверхні кори та в щілинах дерев.

Важливо забезпечити правильний догляд за деревами, включаючи збалансоване живлення та вчасний полив, що підтримує природний імунітет рослин і їх здатність протистояти проникненню інфекції.

Використання виключно здорового посадкового матеріалу, який пройшов відповідну сертифікацію, є найкращим способом запобігти появі хвороби на нових ділянках.

• Дезінфекція інструментів спиртовими розчинами або хлорвмісними засобами.
• Обробка місць зрізів садовими замазками з додаванням системних фунгицидів.
• Регулярний моніторинг стану насаджень для раннього виявлення хворих рослин.
• Боротьба зі шкідниками кори та деревини протягом вегетаційного сезону.