Лакнелула несправжньоборошниста

Головним симптомом є поява численних плодових тіл гриба, які мають характерну форму та колір і зазвичай групуються на уражених ділянках.

Кора в місцях розвитку патогена змінює колір, стає сухою, некротизованою та може вкриватися глибокими тріщинами різного спрямування.

Спостерігається посилене виділення смоли (живиці) на поверхні стовбурів та гілок, що є спробою дерева ізолювати вогнище інфекції.

Хвоя на заражених гілках поступово жовтіє, втрачає тургор та осипається, що призводить до поступового оголення та загибелі окремих гілок.

• Білуваті чашеподібні плодові тіла гриба на корі.
• Зміна кольору кори та поява некрозів.
• Інтенсивне смолотечення у зоні ураження.
• Передчасне опадання хвої на гілках.

Збудником захворювання є гриб Lachnellula pseudofarinacea, який належить до класу аскоміцетів та є специфічним паразитом хвойних дерев.

Мікроміцет розвивається у корі та камбіальному шарі дерева, поступово руйнуючи тканини та порушуючи нормальні фізіологічні процеси рослини.

Гриб утворює плодові тіла (апотеції), які добре помітні неозброєним оком на корі уражених гілок у вигляді дрібних білуватих чашечок.

Життєвий цикл патогена тісно пов'язаний із поширенням аскоспор, які переносяться вітром і дощем, заражаючи нові ділянки лісових насаджень.

Гриб здатний тривалий час зберігати життєздатність у деревині, що ускладнює повне викорінення інфекції без видалення пошкоджених частин рослин.

Висока вологість повітря та помірні температури є ключовими чинниками, що сприяють швидкому розвитку Lachnellula pseudofarinacea.

Загущені посадки, де повітря погано циркулює, створюють ідеальний мікроклімат для проростання спор гриба на поверхні рослин.

Пошкоджені дерева, які зазнали впливу морозу, сонця або комах-шкідників, стають першочерговими об'єктами для зараження цим патогеном.

Тривалі опади в теплий період року значно підвищують інтенсивність розповсюдження інфекційного фону в межах лісових або садових насаджень.

Відсутність належного догляду та ослаблення імунітету хвойних порід значно полегшує проникнення грибниці у глибокі тканини рослини.

Хвороба спричиняє відмирання гілок, що знижує естетичну цінність дерев та погіршує загальний стан здоров'я декоративних чи лісових насаджень.

Накопичення інфекції на стовбурах може призвести до поступового висихання дерева та його подальшої загибелі, особливо у молодих екземплярів.

Порушення провідної системи через розвиток некрозів обмежує потік поживних речовин до крони, що призводить до пригнічення росту та розвитку.

Грибкові ураження відкривають шлях для вторинних інфекцій та шкідників, які можуть остаточно знищити ослаблене дерево протягом декількох сезонів.

Знижується якість деревини, що робить уражені екземпляри непридатними для подальшого використання у лісовому господарстві.

Санітарна обрізка та видалення всіх уражених гілок є найбільш ефективним способом контролю чисельності патогена в насадженнях.

Після обрізки важливо проводити дезінфекцію інструментів та місць зрізів для запобігання повторному зараженню через свіжі рани.

Необхідно дотримуватися правильної густоти посадки та забезпечувати належне провітрювання ділянки для зниження вологості.

Профілактичне обприскування фунгіцидами на основі міді допомагає створити захисний бар'єр на поверхні кори проти проростання спор гриба.

Регулярний моніторинг стану хвойних дозволяє виявити хворобу на початковій стадії та вчасно вжити радикальних заходів для порятунку дерев.