Лакнелульоз

Первинні симптоми проявляються у вигляді поглиблень або некротичних плям на корі, які з часом стають більш глибокими та набувають видовженої форми.

Навколо зони ураження часто спостерігається інтенсивне утворення калюсу — напливів, які свідчать про спроби дерева ізолювати вогнище інфекції.

Навесні на місцях ураження добре помітні яскраві помаранчеві апотеції гриба, які виступають з тріщин кори і є головним індикатором активного спороношення.

Хвоя на заражених гілках поступово жовтіє, втрачає тургор та опадає, що призводить до загального зрідження крони і помітного ослаблення рослини.

У разі глибокого ураження стовбура спостерігається відмирання цілих частин крони, що розташовані вище місця пошкодження через блокування поживних потоків.

Збудниками цього захворювання є сумчасті гриби роду Lachnellula, серед яких найбільш агресивним вважається Lachnellula willkommii, що викликає рак стовбурів.

Цей гриб розвивається в корі та камбії рослини, утворюючи плодові тіла у вигляді дрібних, яскраво-помаранчевих чашечок на поверхні уражених ділянок.

Міцелій патогена активно розростається в тканинах дерева, проникаючи вглиб кори та виділяючи токсини, які поступово руйнують живі клітини рослини.

Спори гриба поширюються переважно потоками повітря та краплями води під час дощів, осідаючи на механічні пошкодження кори або ослаблені ділянки пагонів.

Гриб здатний зберігати життєздатність навіть при низьких температурах, що дозволяє йому успішно зимувати в тілі ураженого дерева до настання весняного періоду.

Підвищена вологість повітря та тривалі періоди дощів є основними факторами, що провокують масовий розвиток грибка та його подальше поширення.

Загущені посадки, де відсутня достатня циркуляція повітря, створюють мікроклімат, ідеально сприятливий для проростання спор та колонізації нових гілок.

Механічні пошкодження, спричинені градом, морозобоїнами або дією комах, слугують основними точками входу інфекції в організм дерева.

Посадка хвойних порід у місцях із застоєм холодного повітря або на перезволожених ґрунтах значно знижує опірність дерев до патогену.

Ослаблення дерев через несприятливі екологічні умови або дефіцит поживних речовин робить їх легкою здобиччю для агресивних штамів лакнелули.

Основна небезпека полягає в руйнуванні провідних тканин, що веде до поступового висихання окремих гілок, а згодом — і всього дерева.

Для молодих насаджень хвороба є критичною, оскільки може призвести до швидкої загибелі рослин через ураження головного стовбура.

Декоративні характеристики хвойних рослин втрачаються через утворення виразок, відмирання гілок та загальну деградацію зовнішнього вигляду крони.

Грибкові ураження значно знижують комерційну цінність деревини в лісових масивах, оскільки уражені ділянки стають схильними до гниття.

Поширення спор від хворих дерев створює постійний інфекційний фон, що загрожує здоров’ю всього садового або лісового масиву.

Ефективний захист починається з регулярного санітарного огляду та обрізки всіх частин дерева, на яких виявлено ознаки появи оранжевих плодових тіл.

Видалені гілки повинні бути обов'язково спалені за межами саду, щоб виключити розповсюдження спор із залишків зараженої деревини.

Проведення профілактичних обприскувань фунгіцидами мідної групи допомагає створити захисний бар’єр на поверхні кори та попередити проникнення патогена.

Важливо забезпечити оптимальний догляд за деревами, включаючи збалансоване підживлення та забезпечення гарного освітлення для швидкого висихання хвої.

• Санітарна обрізка з дезінфекцією інструментів.
• Обробка ран спеціальними загоювальними пастами.
• Застосування фунгіцидів у критичні фази розвитку.
• Забезпечення просторової ізоляції між хвойними деревами.