Ітерсоніліоз пастернаку

Перші ознаки ітерсоніліозу проявляються на листках у вигляді невеликих плям червоно-бурого або пурпурового кольору з темнішою облямівкою.

Згодом ці плями збільшуються, охоплюють значну частину листової пластини, що призводить до передчасного пожовтіння та відмирання листя.

На черешках часто утворюються некротичні смуги, які за умов підвищеної вологості вкриваються білим або сіруватим нальотом міцелію гриба.

Ураження коренеплодів характеризується виникненням глибоких коричневих виразок неправильної форми, які можуть зливатися у більші вогнища.

На розрізі коренеплоду спостерігається побуріння тканин, що свідчить про глибоке ураження м'якоті та непридатність овоча для вживання чи зберігання.

Збудником захворювання є патогенний гриб Itersonilia pastinacae, що паразитує на представниках родини Селерові (Apiaceae).

Гриб активно поширюється за допомогою конідій та балістоспор, які легко переносяться вітром і дощем, заражаючи здорові рослини на значній відстані.

Інфекція зберігається у ґрунті на рештках уражених рослин, що робить їх головним джерелом поширення хвороби навесні та влітку.

Патоген проявляє високу агресивність у період активного росту культури, проникаючи в рослину через продихи або механічні пошкодження тканин.

Міцелій гриба може тривалий час виживати в несприятливих умовах, чекаючи на відповідне середовище для подальшої колонізації посівів.

Хвороба найбільш інтенсивно розвивається при температурі від 12 до 18 градусів за Цельсієм та частих випаданнях опадів.

Підвищена вологість повітря та наявність краплинної вологи на листках є критичними чинниками для проростання спор Itersonilia pastinacae.

Загущені посіви, де порушений рух повітря, створюють замкнений мікроклімат, що значно пришвидшує епіфітотійний процес на полі.

Полив дощуванням у вечірні або нічні години сприяє тривалому зволоженню листової поверхні, що підвищує ризик інфікування посівів.

Ділянки з поганим дренажем та застоєм вологи є зоною підвищеного ризику для поширення цього грибкового захворювання.

Ітерсоніліоз завдає значної шкоди врожаю, знижуючи фотосинтетичну активність рослин та пригнічуючи загальний розвиток культури.

Товарність коренеплодів суттєво знижується через наявність виразок, що робить продукцію неможливою для реалізації у торговельних мережах.

Уражені коренеплоди втрачають здатність до тривалого зберігання, оскільки виразки стають "воротами" для інших гнильних мікроорганізмів.

Масове ураження посівів призводить до значних фінансових втрат, оскільки пастернак вимагає великих затрат на вирощування до моменту збору.

Погіршення смакових та поживних якостей продукції є прямим наслідком порушення фізіологічних процесів через вплив грибкового патогену.

Головним заходом боротьби є дотримання сівозміни, що передбачає вирощування пастернаку на одному місці з інтервалом не менше трьох-чотирьох років.

Ретельне очищення поля від рослинних залишків після збору врожаю дозволяє значно знизити запас інфекції у ґрунті на наступний рік.

Використання стійких до хвороб сортів та якісного протруєного насіння є ефективним превентивним кроком проти появи хвороби.

Важливо уникати перезволоження ґрунту та забезпечити достатню ширину міжрядь для кращої аерації посівів та висихання листя.

• Проведення профілактичних обприскувань фунгіцидами при перших симптомах.
• Використання препаратів на основі міді та системних фунгіцидів згідно з інструкцією.
• Контроль забур'яненості, оскільки деякі бур'яни можуть бути резерваторами інфекції.