Пероноспороз хрестоцвітих

Перші ознаки хвороби з'являються на сім'ядолях і листках у вигляді розмитих жовтуватих плям, які згодом стають коричневими або бурими.

З нижнього боку листкової пластини, безпосередньо під плямами, утворюється характерний сірувато-білий наліт, що складається з конідієносців та конідій збудника.

При прогресуванні хвороби уражені листки жовтіють, засихають і передчасно опадають, що суттєво сповільнює ріст усієї рослини.

У молодих сіянців у теплицях захворювання часто призводить до деформації точки росту та загибелі розсади на ранніх етапах розвитку.

На качанах капусти симптоми можуть виявлятися у вигляді глибоких темних плям, які згодом можуть уражатися вторинною гниллю при зберіганні.

Збудником хвороби є ооміцет Hyaloperonospora parasitica, який належить до групи облігатних паразитів, що розвиваються всередині тканин господаря.

Гриб зберігається в ґрунті у вигляді ооспор, які здатні переносити несприятливі умови та зберігати життєздатність протягом кількох років.

Інфекція також може передаватися через насіння та рослинні рештки, залишені на поверхні поля після збирання врожаю.

Патоген активується при проростанні спор, впроваджуючись у тканини листка через продихи або безпосередньо через епідерміс, використовуючи гаусторії для живлення.

Поширення конідій відбувається повітряним шляхом, з краплями дощу або при поливі, що забезпечує швидке зараження сусідніх рослин у посівах.

Розвитку захворювання сприяють висока вологість повітря, що сягає 80–100%, та помірна температура в діапазоні від +15 до +22 градусів Цельсія.

Загущені посіви та відсутність належної вентиляції в теплицях створюють ідеальні мікрокліматичні умови для стрімкого поширення спор.

Часті тумани, рясні роси або затяжні дощі провокують спалахи захворювання, оскільки для проростання зооспор необхідна крапельно-рідка волога.

Несвоєчасне видалення бур'янів, що належать до родини хрестоцвітих (грицики, талабан), сприяє накопиченню інфекційного фону на ділянці.

Порушення сівозміни та повернення культур родини хрестоцвітих на попереднє поле раніше ніж через 3–4 роки суттєво підвищує ризики епіфітотії.

Основна шкода полягає у зниженні асиміляційної поверхні листків, що призводить до критичного падіння фотосинтетичної активності рослини.

Ураження культури на ранніх фазах розвитку часто призводить до випадіння значного відсотка посівів і необхідності пересіву площ.

У товарних культур, таких як капуста або ріпак, знижується загальна врожайність та погіршуються якісні показники зібраної продукції.

Порушення фізіологічних процесів робить рослини більш вразливими до впливу інших патогенів та несприятливих погодних факторів.

При ураженні насінників знижується якість посівного матеріалу, що тягне за собою ризики поширення хвороби в наступні сезони.

Ефективна боротьба потребує комплексного підходу, включаючи сувору сівозміну з поверненням хрестоцвітих культур на поле не раніше ніж через 4 роки.

Необхідно ретельно очищати поля від рослинних решток і проводити глибоку оранку, яка сприяє руйнуванню ооспор гриба в ґрунті.

Використання стійких сортів та гібридів є найбільш економічно виправданим способом мінімізації збитків від даного захворювання.

Хімічний захист включає обприскування фунгіцидами системної та контактної дії при появі перших ознак хвороби в період вегетації.

• Дотримання оптимальної густоти посадки
• Контроль бур'янової рослинності
• Знезараження насіння перед сівбою
• Своєчасна фунгіцидна обробка