Пероноспороз рижію

Перші ознаки хвороби з’являються у вигляді світло-зелених плям на верхній стороні листків. З часом плями набувають жовтуватого або бурого забарвлення.

Найбільш характерною ознакою є поява сірувато-фіолетового пухнастого нальоту на нижньому боці аркуша під плямами. Це спороношення патогена, яке стає помітним при високій вологості.

Уражене листя поступово жовтіє, скручується і передчасно засихає. Це призводить до значного зниження площі зеленої поверхні, необхідної для фотосинтезу.

При інтенсивному розвитку хвороби уражуються пагони та суцвіття. Це викликає їх викривлення та затримку в розвитку, що негативно впливає на формування бобів.

На полях інфекція поширюється вогнищами, які поступово охоплюють дедалі більші площі, особливо в понижених місцях рельєфу.

Збудником захворювання є ооміцет Hyaloperonospora camelinae, що спеціалізується виключно на рослинах роду рижій (Camelina). Це облігатний паразит, який не здатний до сапротрофного харчування.

Патоген проникає всередину тканин рослини через продихи або безпосередньо через епідерміс. Міцелій поширюється в міжклітинниках, висмоктуючи поживні речовини за допомогою гаусторій.

Розмноження відбувається шляхом утворення зооспорангіїв на конідієносцях, які виходять через продихи на поверхню листа. Вони легко переносяться повітряними потоками на сусідні рослини.

Ооспори є стадією спокою, що дозволяє грибу переживати несприятливі умови в ґрунті або на рештках рослин. Це забезпечує виживання виду протягом багатьох років.

Генетична мінливість збудника дозволяє йому долати опірність окремих сортів, що робить проблему пероноспорозу актуальною для селекції.

Для масового зараження необхідна висока вологість повітря, близька до 90–100%. Краплинна волога на листках є обов'язковою умовою проростання зооспор.

Оптимальні температури розвитку знаходяться в межах +15...+20 градусів Цельсія. Прохолодна і дощова погода навесні сприяє швидкому поширенню інфекції.

Занадто густі посіви створюють мікроклімат, у якому волога на рослинах утримується довше, що значно прискорює процес зараження нових листків.

Порушення сівозміни та наявність великої кількості рослинних решток у верхньому шарі ґрунту сприяють збереженню інфекційного потенціалу.

Нічні тумани та тривалі рясні роси є додатковими факторами, які стимулюють вихід спор та їх проростання на поверхні рослин рижію.

Хвороба завдає відчутної шкоди через різке зниження асиміляційної поверхні листя. В результаті рослина не накопичує достатньо поживних речовин для наливу насіння.

Знижується маса 1000 насінин, погіршується вміст олії та її якісні показники. Урожайність може втрачатися на третину від потенційно можливого рівня.

Слабкі рослини швидше випадають у критичні періоди посухи, оскільки їхня коренева система недоотримує пластичних речовин від надземної частини.

Пероноспороз послаблює опірність посівів іншим грибковим захворюванням, що призводить до комплексного ураження посівів.

Товарна цінність отриманого насіння знижується через дрібність та щуплість, що ускладнює його подальшу реалізацію та переробку.

Дотримання просторової ізоляції між полями та правильна сівозміна є базовими заходами профілактики. Рижій слід повертати на поле не раніше ніж через три роки.

Використання якісного посівного матеріалу, очищеного від домішок, зменшує ризик занесення інфекції на нові площі.

Глибока оранка забезпечує заробляння рослинних решток, де зберігаються ооспори, що знижує інфекційний фон у ґрунті.

• Протруювання насіння фунгіцидами перед посівом.
• Регулювання густоти посіву для забезпечення провітрювання.
• Своєчасне застосування фунгіцидів при виявленні перших ознак хвороби.

Важливо уникати надмірного внесення азотних добрив, які сприяють розростанню м'яких тканин, що легко пробиваються інфекцією.