Біла смугастість рису

Ознаки хвороби проявляються у вигляді світло-жовтих або білих смуг, що з'являються вздовж листової пластинки паралельно головній жилці.

З часом уражені ділянки стають хлоротичними, а при сильному розвитку хвороби весь листок може втратити зелене забарвлення і стати білим.

Хворі рослини суттєво відстають у рості, спостерігається деформація стебел та викривлення листових пластинок, що робить їх крихкими.

Розвиток волоті на таких рослинах часто блокується: вона може залишатися всередині піхви листка або формувати дрібні та порожні зерна.

У посівах візуально чітко видно вогнища інфекції, де рослини виглядають пригніченими та мають нетипове світле забарвлення на фоні загальної маси.

Збудником захворювання є вірус білої смугастості рису, відомий під міжнародною назвою Rice hoja blanca virus (RHBV).

Цей вірус відноситься до родини Tenuiviridae і вражає судинну систему рослини, порушуючи процеси обміну речовин.

Головним біологічним вектором, що забезпечує розповсюдження патогену в агроценозах, є цикадка виду Tagosodes orizicolus.

Передача інфекції відбувається трансоваріально, тобто вірус передається потомству самої цикадки, що забезпечує стабільність патогену в природі.

Окрім рису, вірус може зберігатися в латентній формі на деяких видах дикорослих злаків, які ростуть на межах полів та іригаційних каналів.

Поширення хвороби залежить від щільності популяції цикадок та кліматичних факторів, що стимулюють їхню активність і міграцію.

Висока вологість повітря та тепла погода створюють ідеальні умови для розмноження переносників, що прискорює зараження нових ділянок поля.

Недотримання сівозміни та використання зараженого насіння значно підвищує ризик виникнення спалахів хвороби на великих територіях.

Наявність великої кількості побічних господарів у вигляді бур'янів сприяє підтримці рівня вірусу в зоні вирощування культури.

Порушення режимів зрошення та внесення надмірних доз азотних добрив можуть робити рослини більш привабливими для комах-шкідників.

Біла смугастість є однією з найбільш небезпечних вірусних інфекцій, яка може призвести до майже повної втрати врожаю на уражених ділянках.

Вірус викликає зупинку росту та розвитку рослин, що перетворює їх на нежиттєздатні зразки, які не здатні сформувати повноцінне зерно.

Економічні збитки зумовлені як прямим зниженням урожайності, так і високими витратами на ліквідацію вогнищ інфекції та боротьбу з комахами.

Якість зібраної продукції знижується до мінімальних показників, оскільки зерно стає щуплим і втрачає свої технологічні та харчові властивості.

Поширення вірусу ускладнює дотримання агротехнологічних вимог та вимагає радикальних заходів, включаючи виведення площ з експлуатації.

Найбільш дієвим методом контролю є вирощування стійких сортів рису, селекція яких є пріоритетним напрямком у боротьбі з хворобою.

Контроль чисельності цикадок за допомогою інсектицидів дозволяє зменшити поширення вірусу, проте потребує точного визначення термінів обробки.

Санітарна очистка країв полів від бур'янів є критично важливою для запобігання поширенню інфекції та зменшення місць зимівлі шкідників.

Важливо дотримуватися просторової ізоляції між новими посівами та тими, де раніше були зафіксовані спалахи вірусу.

• Систематичний моніторинг посівів на наявність цикадок.
• Використання виключно здорового насіннєвого матеріалу.
• Своєчасна боротьба з бур'янами навколо рисових чеків.