Східна іржа груші

На листках груші хвороба проявляється появою округлих плям, які мають насичений помаранчевий або яскраво-жовтий колір.

З часом у центрі таких плям з верхнього боку аркуша формуються дрібні чорні крапки, що є місцями утворення спермогоніїв гриба.

З нижнього боку листка в місцях ураження розвиваються конусоподібні вирости — еції, в яких накопичується велика кількість спор.

Ураження часто зачіпає не лише листя, а й молоді пагони, які викривляються та поступово засихають через порушення провідної системи.

На ялівці ознаки хвороби проявляються як потовщення кори або коричневі нарости, що під час вологої погоди перетворюються на желеподібну масу.

Збудником цієї хвороби є базидіальний гриб Gymnosporangium orientale, який належить до вузькоспеціалізованих паразитів рослин.

Цикл розвитку гриба вимагає наявності двох різних господарів, що є ключовим біологічним фактором поширення інфекції в садах.

Основним резерватором інфекції виступають різні види ялівцю, на яких гриб зберігається в зимовий період у вигляді міцелію та спор.

Груша є вторинним господарем, на якому гриб проходить етапи свого активного розмноження та поширення протягом вегетаційного сезону.

Цей мікроорганізм добре пристосований до виживання в різних умовах, що робить його боротьбу з ним досить складним завданням для агрономів.

Для успішного зараження груші критично важливо, щоб поруч, на відстані до 300-500 метрів, росли уражені екземпляри ялівцю.

Підвищена вологість повітря, часті тумани та опади навесні створюють ідеальні умови для проростання спор гриба Gymnosporangium orientale.

Оптимальною температурою для розвитку патогена вважається помірна температура, яка сприяє швидкому поширенню спор вітром на великі відстані.

Густа крона дерев, що погано провітрюється, значно підвищує ризик зараження через тривале утримання вологи на поверхні листків.

Масове поширення хвороби зазвичай спостерігається у періоди, коли погодні умови забезпечують тривале зволоження вегетативних органів рослин.

Іржа груші призводить до значного зниження інтенсивності фотосинтезу, що негативно впливає на загальний стан і розвиток плодового дерева.

Передчасне опадання ураженого листя послаблює грушу, знижуючи її стійкість до несприятливих зимових умов та інших патогенів.

Пошкодження плодів робить їх непривабливими, зменшує їх розмір та смакові якості, що суттєво знижує комерційну цінність продукції.

Хронічне ураження призводить до поступового відмирання пагонів, що згодом може спричинити втрату всієї скелетної гілки або загибель дерева.

Економічні втрати від цієї хвороби можуть бути колосальними, особливо за умов повної відсутності захисних заходів у промислових садах.

Найбільш радикальним методом захисту є повна відмова від спільного вирощування груші та сприйнятливих видів ялівцю в одному саду.

Необхідно проводити регулярне обстеження ділянки та видаляти уражені частини рослин, щоб обмежити поширення спор у повітрі.

Хімічний захист передбачає використання системних фунгіцидів, зокрема препаратів на основі триазолів, протягом вегетації.

• Перше обприскування проводиться до цвітіння.
• Наступні обробки — після цвітіння з інтервалом у 10-14 днів.
• Видалення всіх сухих та уражених частин дерев восени.

Важливо дотримуватися регламентів застосування пестицидів та чергувати їх за діючою речовиною для досягнення максимального ефекту.