Іржа груші

Перші ознаки хвороби з'являються навесні у вигляді яскраво-помаранчевих або червонуватих плям на верхньому боці листя, що оточені темною облямівкою.

Згодом у центрі плям з'являються дрібні чорні крапки — спермогонії, які поступово збільшуються у своїх розмірах та кількості.

У середині літа на нижній стороні листка утворюються характерні випуклі утворення конусоподібної форми, де дозрівають спори гриба.

При масовому ураженні хвороба вражає черешки листків, молоді пагони та навіть плоди, що призводить до їхньої повної деформації.

Восени уражені ділянки засихають, а дерево починає передчасно втрачати листя, що негативно впливає на його загальний стан перед зимовим періодом.

Збудником іржі є базидіальний гриб Gymnosporangium sabinae. Це спеціалізований паразит, життєвий цикл якого проходить на двох різних видах рослин: груші та ялівці.

Гриб належить до різногосподарних іржастих грибів. На ялівці він зимує у формі грибниці, а навесні формує помаранчеві драглисті вирости, що містять спори.

Навесні еціоспори переносяться вітром із хвойних рослин на молоде листя та плоди груші, де відбувається безпосереднє зараження садової культури.

Після потрапляння на листкову поверхню гриб розвиває міцелій, який згодом формує ецидії на нижній стороні листка для подальшого розмноження.

Розуміння того, що без наявності ялівцю цикл розвитку гриба є неможливим, дозволяє використовувати просторову ізоляцію як дієвий метод профілактики.

Розвитку інфекції сприяє тепла та волога погода у весняний період, особливо під час цвітіння та зав'язування плодів груші.

Швидкому поширенню спор сприяють сильні вітри, що переносять їх від уражених кущів ялівцю на значні відстані до найближчих плодових садів.

Підвищена вологість повітря після опадів або ранкових рос створює оптимальне середовище для проростання спор на поверхні листя.

Відсутність планових фунгіцидних обробок та сусідство з декоративним ялівцем створюють реальну загрозу епіфітотії в садовому господарстві.

Ослаблені дерева, які не отримують належного догляду або мають дефіцит поживних речовин, є найбільш сприятливими об'єктами для патогену.

Головна шкода від іржі полягає у суттєвому зниженні активності фотосинтезу, що призводить до виснаження всього плодового дерева.

Через передчасне опадання листя груша не накопичує необхідні запаси цукрів для формування плодових бруньок та успішної зимівлі.

Ураження молодих пагонів супроводжується розтріскуванням кори та викривленням гілок, що суттєво уповільнює розвиток крони.

Плоди, які були уражені хворобою, втрачають товарні якості, мають спотворену форму і часто передчасно осипаються, не досягаючи зрілості.

Сильне ураження протягом кількох років поспіль здатне призвести до загибелі дерева внаслідок втрати імунітету та морозостійкості.

Основою профілактики є видалення кущів ялівцю в радіусі можливого рознесення спор, що перериває ланцюг розвитку збудника.

Весняні профілактичні обприскування фунгіцидами слід розпочинати до розпускання бруньок, використовуючи мідьвмісні препарати.

Протягом вегетації варто застосовувати системні фунгіциди з груп триазолів, враховуючи необхідні терміни очікування перед збором врожаю.

Санітарне обрізання та негайне спалювання уражених гілок допомагає значно зменшити кількість інфекції в межах присадибної ділянки.

• Постійний моніторинг стану крони дерев.
• Збалансоване живлення для підвищення стійкості груші.
• Вибір сортів груші, що мають генетичну стійкість до іржі.